Коротка біографія Всеволода Нестайко
Якщо українське дитинство мало б голос, то воно звучало б голосом Всеволода Нестайка. Уявіть собі хлопчаків, які мріють про власну кориду на сільському подвір’ї, або ж про кораблі, що несуть їх у далекі світи. Це — світ його книжок.
Але хто ж він, цей чарівник дитячих сердець?
Від хлопчика з Бердичева до літературного чарівника
Всеволод Зіновійович Нестайко народився 30 січня 1930 року у Бердичеві. Його дитинство пройшло під тінню важких часів: його батько, офіцер Української галицької армії, був репресований у 1933 році. Мати виховувала хлопця сама, працюючи вчителькою.
Війна застала їх у Києві, і саме тут майбутній письменник побачив жахи окупації. Уявіть собі маленького Всеволода, який стоїть біля вікна і бачить, як німці женуть вулицею людей — старих, жінок, дітей…
Він назавжди запам’ятав цей страх. І, можливо, саме тому його книги такі яскраві та світлі — він прагнув дати дітям те, чого не вистачало йому самому.
«А коли я став по-справжньому дорослим, мені страшенно захотілося повернутись назад у дитинство — догратися, досміятися, добешкетувати… Вихід був один — стати дитячим письменником.»
Тореадори, сонячні зайчики і багато пригод
Якщо ви колись сміялися над витівками Яви і Павлуші з «Тореадорів з Васюківки», то вам точно відомо, що таке справжня дружба, фантазія і безтурботність. Ця книга, написана у 1964 році, стала справжнім літературним феноменом.
А тепер уявіть: два сільських хлопчаки вирішують стати справжніми тореадорами. Де вони знайдуть бика? Звісно, на власному подвір’ї! Але що робити, якщо корова не хоче брати участь у кориді?
Це лише один із сотень кумедних моментів трилогії, яку порівнювали зі світовими класиками дитячої літератури. Не випадково у 1979 році «Тореадори з Васюківки» потрапили до «Особливого почесного списку» Ганса Християна Андерсена!
Але Нестайко не зупинився на цьому. Він створив десятки інших історій — від казкових «Сонячних зайчиків» до шкільних повістей на зразок «Одиниці з обманом». І в кожній його книзі — живий гумор, доброта і той особливий погляд на життя, що вміє перетворювати звичайні будні на неймовірні пригоди.
Чому ми досі читаємо Нестайка?
Дитяча література може бути різною — глибокою, моралізаторською, фантастичною… Але Нестайко обрав інший шлях. Він писав так, як говорять самі діти. Його герої не були штучними, вони дихали життям, потрапляли у халепи, мріяли, сперечалися, дуркували. І саме це робить його книги безсмертними.
«Мої книги — це спроба повернути собі дитинство. Тому я пишу так, як мріяв би, щоб писали для мене.»
Завдяки цьому ми досі сміємося, читаючи про Яву та Павлушу, мріємо разом із Вітьком Магелланом і потрапляємо в чарівні країни разом із Сонячними зайчиками. Бо справжня література — вона поза часом.
