Актуальність творчості Гомера сьогодні
Здається, три тисячі років – це доволі багато, аби текст став пилом на полиці. Але з Гомером усе якось не так. Він не застарів. Не втратив сили. Не вивітрився, як більшість ідей з TikTok після 72 годин. Навпаки – його рядки живі, як ніколи.
Чи не здається вам дивним, що ми досі читаємо поета, який писав для людей без електрики?
Ось вам приклад: у “Іліаді” – війна. Але не якась умовна, а справжня – з гнівом, образами, братерством, смертю. Ахіллес свариться з Агамемноном, йде з поля бою, через що троянці починають перемагати. Звучить знайомо?
А тепер уважно прочитайте цитату з цієї поеми. Тут описується смерть Патрокла, друга Ахіллеса:
“І, як побачив він друга, що мертвим лежав у пилюці,
З криком гірким упав він – і чорно в очах йому стало…”
Хіба не так ми падаємо в емоційну яму, коли втрачаємо когось близького – в новинах, у житті, у серці?
Гомер і війна – дзеркало сучасного болю
Чесно кажучи, сьогодні читати “Іліаду” – як читати новинну стрічку. Герої гинуть на полі бою. Матері оплакують синів. Люди шукають справедливості, хоч розуміють: боги (або сьогодні – влада, доля, обставини) не завжди на їхньому боці.
Згадаймо слова Гектора перед боєм з Ахіллесом:
“Та хоч загину я – краще в бою, ніж втікати,
Краще зі щитом у руці, ніж просити прощення в ворога…”
От скажіть, це не звучить як крик воїна XXI століття? Десь у Херсоні, Бахмуті чи Ізюмі?
Одіссея – подорож кожного з нас
А тепер інша сторона – “Одіссея”. Це вже не про війну, а про повернення. І про себе самого. У кожному з нас живе Одіссей, який блукає, помиляється, шукає. Ми всі хоч раз були на острові Цирцеї, де час розмивається, і ти не розумієш, що далі. Ми всі стикались із спокусами, які, як сирени, тягнуть не туди.
Ось, наприклад, сцена, де Пенелопа, не знаючи, живий її чоловік чи ні, плаче вночі:
“Очі її повні сліз, і серце – мов камінь,
Та все ж надія жевріє в грудях – бо може він йде…”
Замисліться – скільки жінок, матерів, дружин сьогодні живуть саме в такому стані?
То чим же він досі корисний?
Давайте я проясню. Ось 4 прості речі, які роблять творчість Гомера надзвичайно сучасною:
- Глибина людських емоцій. Страх, злість, любов, жага помсти, вірність – усе, що ми переживаємо, є в його поемах.
- Питання моралі. Що важливіше – честь чи життя? Кому вірити – серцю чи обов’язку? Це не просто філософія – це щоденна реальність.
- Динаміка сюжету. Його тексти не “виснуть”, не тягнуться. Вони ллються – бурхливо, як весняна повінь.
- Гнучкість для інтерпретацій. Гомер не нав’язує. Він дає історії – а ти вже сам вирішуй, де добро, а де зло.
У мистецтві – ще більше Гомера, ніж здається
Мало хто знає, але найпопулярніші сюжети Голлівуду – це пряме відлуння Одіссеї. Герой, що втрачає все, але бореться – повертається до дому через випробування. Гладіатор, Інтерстеллар, Форест Гамп, Володар перснів – серйозно, вони всі по-гомерівськи вибудувані.
І навіть Сімпсони не обійшлися без нього. Пам’ятаєте батька сімейства Гомера? Чи вам відомо, що його ім’я – це відсилка до автора Іліади?
Ось ще цікаво: у школах Франції, Італії, Греції й навіть в Україні – Гомер залишається частиною програми. Його читають. Його вивчають. І правильно роблять.
А що в Україні?
Маю сказати, що українські переклади поем – це справжні літературні скарби. Переклади Бориса Тена, Андрія Білецького, Григорія Кочура – звучать настільки органічно, ніби ці поеми спершу були написані нашою мовою.
І ще момент: у час війни українці почали звертатися до поезії Гомера не як до античного пам’ятника, а як до тексту, що болить. Його цитують на форумах, у ЗМІ, навіть в Instagram.
Це наводить на думку: можливо, ми не змінились. Можливо, наші історії й досі пишуться з того самого місця – з людського серця.
Чи актуальна творчість Гомера сьогодні?
Чувак, ти в курсі – вона ніколи не втрачала актуальності. Вона пережила імперії, тиранів, війну і мир, страждання і злети. І знаєш що? Переживе ще не одну епоху.
Бо поки існує людина – існуватиме і потреба у правді. А в Гомера – правда. Пряма, гірка, часом нестерпна. Але й красива. А краса, як казав один класик, урятує все.
Підсумуємо: Гомер не музейний експонат. Він – як вогонь у темряві. Ти можеш не дивитися на нього – але він усе одно гріє.
