Образи комедії «Міщанин-шляхтич» Мольєр

Комедія – це не лише сміх. Це підмішаний до гумору соціальний антисептик. І Мольєр у “Міщанині-шляхтичі” майстерно створює таких персонажів, які одночасно і смішні, і гірко знайомі. Вони – не просто герої. Вони – образи-типи, символи людських вад, що не втратили актуальності й донині.

Пан Журден – головний пацієнт комедійної клініки

От уявіть собі: дорослий чоловік, заможний, з родиною, але мріє про одне – потрапити в “вищий світ”. І не тому, що хоче розуму чи шляхетності. А тому що хоче титул, костюм із китицями і щоби всі називали його “паном”.

Цитата, яка все про нього каже:

“Далебі, я рад би собі на руці два пальці відрубати, аби народитися вдруге – графом чи маркізом!”

Журден – це збірний образ міщанина, що захлинається від жадоби виглядати “елітно”. Іронія в тому, що він стає карикатурою на дворянина раніше, ніж сам цього помічає.

Пані Журден – голос здорового глузду (але хто її слухає?)

А знаєте, хто єдиний не ведеться на весь цей балаган? Пані Журден. Вона – символ здорової логіки, побутової практичності й, даруйте, жіночої інтуїції. Вона бачить, що її чоловіка використовують, і намагається це зупинити. Але в комедії це марно.

“Та що з тобою сталося, чоловіче? Тобі що, голову закрутили?” – запитує вона.

І, чесно кажучи, це риторичне питання. Бо відповідь очевидна: так, закрутили. Мозок, гаманця, гідності – все перемішалося в цій гонитві за позолотою.

Дорант – аристократ з апетитом на чужі гроші

Це вам не просто персонаж. Це – образ типового паразита на чужій наївності. Дорант – граф, який живе за рахунок Журдена, при цьому ще й маніпулює ним, змушуючи думати, що допомагає.

Ось цитата, яку варто прочитати вголос, аби краще відчути всю підступність:

“Я боявся, що ви образитесь, якщо я попрошу позичити в когось іншого…”

Це не жарти. Це класичний шантаж через лестощі. Образ Доранта – це дзеркало для тих, хто живе не своїм коштом, а чужою глупотою.

Ков’єль – розум і іронія в одному флаконі

А тепер про героя, який, по правді, заслуговує овацій. Ков’єль – слуга, але не за статусом. За розумом він обганяє всіх. Він бачить усе – і абсурд Журдена, і фальш Доранта, і фарс усієї ситуації. Саме він придумує геніальну турецьку аферу, щоб допомогти закоханим одружитися.

Цитата з його вуст:

“З дурнем завжди можна домовитись, треба лише грати його гру краще за нього самого.”

Цей образ – втілення народної мудрості, гумору, іронії. І, що цікаво, в ньому немає озлоблення. Ков’єль не мститься. Він діє стратегічно.

Люсіль і Клеонт – молодість проти фальші

Ця пара – ковток свіжого повітря. Їхні образи показують, що справжні почуття можуть існувати навіть серед маскараду й лицемірства. Вони щирі, прямі, і саме це викликає в глядача симпатію.

У сцені, де Клеонт переодягається у “турецького принца”, щоб одружитися з Люсіль, ми бачимо не лише комедію – а й символ: іноді треба грати роль, щоб врятувати правду.

Дорімена – маркіза-манекен

Вона не злодійка, як Дорант, але й не наївна. Вона приймає залицяння, подарунки, компліменти, але залишається дистанційною. Її образ – це той самий “вищий світ”, до якого прагне Журден. Холодний, обережний, без справжнього інтересу.

Цитата, яка це підтверджує:

“У вас дуже вишуканий смак, пане Журден, і… надзвичайно витончені подарунки.”

А от щирості тут – як у кришталевій вазі на виставці: гарно, але порожньо.

Список основних образів і що вони символізують:

• Журден – наївний карикатурний міщанин.
• Пані Журден – реальність і розсудливість.
• Дорант – паразит елітної зовнішності.
• Ков’єль – стратегічний розум і іронія.
• Люсіль і Клеонт – щирість і кохання.
• Дорімена – краса без глибини.

І наостанок – одне питання

Чи не здається вам дивним, що майже в кожному з цих образів можна знайти когось із нашого часу? Колегу, сусіда, родича або… себе? Мольєр створив героїв, яких легко впізнати в будь-якій епосі. Тому ця п’єса – не просто комедія. Це код соціальної психології, написаний мовою сміху.

І як на мене – дуже промовистий.