Цитатна характеристика пані Журден з комедії «Міщанин-шляхтич»

Коли довкола всі захоплені блазнюванням, хтось один мусить залишитися з холодною головою. У «Міщанині-шляхтичі» таким голосом стала пані Журден. Вона — як камертон здорового глузду в будинку, де чоловік мріє перетворитися з крамаря на герцога, а вся родина потерпає від його вибриків.Здоровий скепсис, загорнутий у буденність

Чесно кажучи, у світі, де багато хто купується на «гламурну обгортку», пані Журден — рідкісний екземпляр. Вона не купується. Їй не потрібна аристократична маска. Вона має найцінніше — вміння бачити суть.

Хочу сказати: усе, що робить її чоловік — навчання танців, носіння абсурдних костюмів, фехтування замість здорового глузду — викликає в неї не гнів, а втомлене здивування.

Ось вам цитата, яка промовляє краще за будь-який аналіз:

«Ти вбрався, наче городнє опудало, що на тебе всі пальцями будуть скоро тикати».

І знаєте, вона має рацію. Бо той, хто віддає перевагу вивченню, як правильно вклонятись маркізі, а не як подбати про майбутнє доньки, — не батько, а позер.

Пані Журден — антипод комічного героя

А як вам таке: у п’єсі, де більшість персонажів щось грають — маркізу, слугу, вчителя, турецького султана — пані Журден не грає нікого. Вона — справжня. Пряма. Гостра. І безпомилкова у своїх судженнях.

Вона з перших реплік бачить фальш, розпізнає підлабузників, відчуває лицемірство Доранта. Поки її чоловік захоплено слухає компліменти, вона стиха зауважує:

«Дорант потурає твоїм дурощам, а маркізі взагалі не личить сіяти в сім’ї сварку та дозволяти тобі коло неї упадати».

Просто, чітко і по суті.

Турбота, що маскується під роздратування

А знаєте що? Пані Журден не сварлива. Вона — стурбована. За дочку, за репутацію родини, за чоловіка, який, здається, поступово втрачає зв’язок з реальністю. І тут не обійтись без ще однієї цитати:

«Начхала я на твій обід! Я бороню свої права; і всі жінки стоятимуть за мене».

Це більше, ніж гнівна тирада. Це — позиція. Маніфест. І водночас сигнал: їй болить.

Вона — не мовчунка. Вона говорить тоді, коли мовчати вже не можна. Її голос — це не фон, а нагадування, що комедія завершується, а життя триває.

Список рис, що формують пані Журден

Щоб краще схопити суть, тримайте короткий список:

• Раціональна: не ведеться на зовнішнє, аналізує вчинки, а не костюми.

• Пряма: говорить те, що думає, навіть якщо це неприємно.

• Турботлива: її «лайка» — це захист родини.

• Справедлива: хоче, щоб Люсіль вийшла заміж по любові, а не через шляхетне походження.

• Мудра: бачить наслідки там, де інші бачать «вигідні зв’язки».

Чи не здається вам дивним, що саме вона мовчить в останній сцені?

Замисліться. Коли відбувається кульмінаційний обман з «турецьким принцом», вона — єдина, хто спершу протестує, але потім… замовкає. Чому? Бо Ков’єль, переодягнений слуга, шепоче їй на вухо правду.

Вона — єдина, кому можна сказати правду. І знаєте що? Вона її сприймає. Без істерик. Без зайвих запитань. Просто дає згоду на шлюб Люсіль і Клеонта. Чому? Бо це те, що справді має значення.

Цитата говорить сама за себе:

«Гаразд. Я мовчу. Але щоби все було по-чесному — послати по нотаріуса!»

Прихований центр п’єси

У Мольєра пані Журден — не головна героїня. Але вона — стрижень. Саме вона втримує сюжет від повного гротеску. Її логіка врівноважує хаос. Її здоровий глузд — це точка опори для глядача, який втомився сміятися.

Її не треба прикрашати — вона вже повноцінна, сформована, жива. Як і будь-яка справжня жінка в історії: не завжди лагідна, зате завжди влучна.

Коротко і прямо

Пані Журден — це приклад, як бути сильною, не втрачаючи людяності. І знаєте, хочеться сказати: було б добре, якби кожен Журден мав поруч таку жінку.