Цитатна характеристика Бінглі з роману «Гордість і упередження»

Знаєте, є такі люди, біля яких легше дихається. Вони – як свіже повітря після душної кімнати. Саме таким у романі “Гордість і упередження” постає Чарльз Бінглі – молодий, багатий, але зовсім не пихатий чоловік, який одразу впадає в око не лише місіс Беннет, а й читачеві.

Чим зачаровує Бінглі?

Не грошима. Хоча й має “чотири-п’ять тисяч на рік”, якби Бінглі був звичайним аристократом, навряд чи ми б витратили на нього бодай кілька абзаців. Але він – виняток із правил.

Уявіть собі: в епоху, де більшість чоловіків з подібним статком були або надто зверхні, або надто обережні, Бінглі лишається привітним, щирим і навіть трошки наївним. І в цьому – вся його сила.

Його чарівність у тому, що він не намагається виглядати кращим, ніж є. “Він був доброзичливий, жвавий і красивий” – так просто, без зайвих прикрас. Чи вам відомо, що саме така проста доброта вбиває вщент усі упередження?

А тепер трохи цитат

Бінглі, на відміну від свого приятеля Дарсі, не грав у холодну зверхність. На першому ж балу він справив справжній фурор.

“Він був напрочуд вродливий і дуже приязний” – так описують його сусіди.

А ще він

“танцював з усіма дівчатами, був веселий і виявляв щиру увагу до кожної”.

Як вам таке: це не просто опис, це характеристика людини, яка не ховає симпатій, не боїться зробити перший крок.

Щирість як зброя

Чарльз не з тих, хто грає в багатозначні погляди. Він просто захоплюється Джейн Беннет. І не приховує цього:

“Міс Джейн Беннет здалась йому божественно вродливою”.

Його почуття прості, але міцні. І попри вплив Дарсі, Бінглі не втрачає серця. Згадайте, як він повертається до Недерфілда – не через випадок, а тому, що не може забути Джейн. А знаєте що? Для світу Остін це рідкість.

Цікаво, що у всьому романі Бінглі – одна з небагатьох позитивних фігур, яку майже ніхто не критикує. Дарсі – гордий. Коллінз – комічний. Вікхем – брехун. А от Бінглі? Його максимум називають трошки занадто поступливим. Але і тут є пояснення.

“Його наївність – це не слабкість, а вірність серцю”, – натякає нам авторка.

Доброзичливий, але не простак

Хтось скаже: а може, Бінглі занадто простий для такого роману? Дозвольте пояснити. Саме його простота, невимушеність і гнучкість в поведінці надають роману тепла. Він балансує гостроту Елізабет, суворість Дарсі і безглуздість місіс Беннет. Його роль – бути не героєм, що змагається, а героєм, що зцілює.

Його стосунки з Дарсі – окрема історія. Бінглі поважає друга, слухає його, навіть підкоряється. Але в критичний момент він сам приймає рішення – повертається до Джейн і робить пропозицію.

“Він не міг забути її. І не хотів” – ось справжня відповідальність за власне щастя.

Що ще варто знати?

• Бінглі – той рідкісний тип, якого люблять усі, навіть читач.
• У нього немає грізного характеру, але є чесність.
• Він – той, хто діє серцем, а не вигодою.
• Для Елізабет він – ідеальний чоловік для її сестри. І саме це найкраща рекомендація.

Коротко кажучи

Бінглі – персонаж, який показує, що бути добрим – це не соромно. Це сила. І в романі, де панує гордість і упередження, саме така м’якість і щирість стає справжньою перемогою.