Проблематика роману «Собор Паризької Богоматері» Гюго

Знаєте, “Собор Паризької Богоматері” – це той текст, де, здається, кожна сторінка наштовхує на внутрішнє “Серйозно? Це було написано ще в 1831?” Бо відверто – проблеми, порушені у романі Гюго, звучать так, ніби зняті з заголовків новин або, принаймні, зі шкільної драми. І вони болять. Ріжуть. Тиснуть. Але при цьому не відпускають.

Людина і суспільство: коли всі проти одного

Хочете приклад? Будь ласка: Квазімодо. Потвора, глухий, із дивним іменем, що стало його тавром. Але хіба це виправдання для жорстокості натовпу? Здається, люди були готові знищити його просто тому, що він не вписувався в рамки. І тут проблема не в ньому – а в “нормальності”, яку вимірюють зовнішністю.

“Коли Квазімодо закричав: “Пити!”, усі стояли байдужі. Лише вона – Есмеральда – принесла йому воду”.

Ось вам і мораль: людяність – це вибір. І, як не дивно, обирають її одиниці.

Влада й релігія: святість чи гримаса?

А що скажете про Клода Фролло? Архідиякон. Учений. Служитель церкви. А ще – переслідувач, шантажист, душевно хворий від ненависті та пристрасті. Його фігура – це хрестоматійна антиклерикальна стріла в бік лицемірства.

“Я священик… я кохаю тебе. Дурна, я готовий тебе врятувати. Чи розумієш ти, що я втратив через тебе?”

Фролло губить не тільки себе, а й усіх навколо. Бо замість віри – контроль, замість милосердя – одержимість. Хочете ще? Згадайте, як Гюго описує Собор: ніби він сам – учасник подій, кам’яна сутність, яка бачить усе й мовчить.

“Собор стояв, незворушний, тоді як життя довкола гуло й падало”.

Можливо, це й є уособлення безпристрасної інституції, яка спостерігає за трагедією й не рухається, коли треба втрутитися.

Кохання: рятує, знищує, спалює

Що б хотілось сказати? У цьому романі кохання – це не романтика з трояндами. Це полум’я. І часом – це вогонь на вогнищі. У кожного героя – своя любов, але в жодного вона не щаслива:

• Квазімодо – відданий до болю, але нерозумілий.
• Есмеральда – сліпа в надії, але зраджена.
• Феб – легковажний, та надто пізно розуміє, що втратив.
• Фролло – спотворений своєю пристрастю.

“Ось усе, що я любив”, – каже Квазімодо, дивлячись на тіла Есмеральди і мертвого архідиякона.

І ця фраза – як фінальний акорд: коли любов стає трагедією.

Народ і влада: маса чи сила?

Річ у тім, що у Гюго натовп – це амбівалентна істота. Він то безжальний (згадайте сцену побиття Квазімодо), то благородний (коли аплодує його мужності). Але завжди – непередбачуваний. У цьому відображена ще одна проблема: влада боїться народу, але й вміло ним маніпулює.

“Король Людовік XI сказав: “Цей натовп більше схожий на хвилю: його не приборкаєш, але можна направити””.

Чи чули ви більш влучне пояснення популізму?

Дитинство, якого не було

Проблема сирітства, відторгнення, самотності – теж не обійдена. І тут – не тільки Есмеральда, яка не знала батьків. А ще Квазімодо, покинутий і приречений. І Гудула, чия донька зникла, а душа застрягла в болі на роки.

“Вона тримала в руках дитячий черевичок і дивилася на нього, наче в очі часу”.

Цей образ розриває. Бо як можна зшити розірване серце?

Основні проблеми роману у двох словах

Для зручності – список тем, які варті окремої рефлексії:

• Дискримінація за зовнішністю
• Зловживання владою
• Релігійний фанатизм
• Втрата дитинства
• Ілюзорність кохання
• Жорстокість натовпу
• Конфлікт духовного і тілесного
• Людяність у нелюдському

Кожна з них – не просто художній хід. Це дзеркало. І, чесно кажучи, дивитися в нього часом моторошно.

Погляд збоку: роман на всі часи

Цікаво те, що Гюго написав цей твір, обурений тим, як люди нищать пам’ятки архітектури. Але в результаті – створив роман, який став пам’яткою про знищені душі. Усі його герої – жертви. Хтось – суспільства. Хтось – власних пристрастей. Але, здається, найбільша проблема роману – не фізична потворність чи бідність. А байдужість.

“Людина, яка написала слово ANAГKH на стіні Собору, зникла. Але слово залишилося”.

Ось що залишає більший слід – не тіло, а смисл.

А тепер подумайте: хто для вас Квазімодо? І чи не сидить у кожному з нас свій Фролло, якого потрібно вчасно спинити?