Цитатна характеристика Ганни Андріївни з комедії «Ревізор»

Знаєте, є такі персонажі, яких не назвеш головними, але які при цьому викрадають сцену, щойно з’являються. Ганна Андріївна – саме така. Дружина городничого з комедії “Ревізор” – яскрава, емоційна, трохи кумедна й дуже самовпевнена.

Але що ховається за цією показною пихою? Давайте подивимося.

Манірність, яка межує з карикатурністю

Ганна Андріївна – не просто жінка при владі, вона – дзеркало тогочасного жіночого ідеалу в провінції. Самозакохана, поверхнева, охоплена жадобою до світського життя. Її улюблена справа – переодягатися та обговорювати себе.

“Я люблю, щоб у мене все було з шиком!” – ця репліка одразу виставляє її напоказ. Причому буквально. У всьому її образі – демонстрація: і в словах, і в ході, і в тій сцені, де вона хизується перед дочкою.

І тут – маленьке уточнення. Її любов до розкоші не має нічого спільного з витонченим смаком. Це радше прагнення блищати будь-якою ціною. Швидше – яскрава мішура, а не справжній стиль.

А що з інтелектом?

Чи відомо вам, що іноді блиск в очах – то просто від надмірної впевненості у своїй геніальності? Ганна Андріївна вважає себе розумною, дотепною та досвідченою. Але як тільки починає говорити, з’являється ефект словесного феєрверку – багато блиску, жодної глибини.

“Чоловік мій хоч і губернатор, а, признатися, не так знається на пристойності, як я.”

Ось вам приклад. Вона не соромиться “підправити” чоловіка – бо впевнена, що в неї більше смаку, більше культури, більше статусу. І, як не дивно, вона щиро в це вірить.

Хлестаков – як лакмусовий папірець

Уся комедійність, а заразом і внутрішня порожнеча Ганни Андріївни, особливо яскраво проявляються в сценах із Хлестаковим. Ви тільки вдумайтесь: чоловік, якого вона бачить уперше, за лічені хвилини стає для неї мало не ідеалом. Вона навіть не ставить під сумнів його слова – вона закохується в його титули.

“Я навіть і не знала, що такі вельможі на світі бувають…” – каже вона, вражена до глибини душі.

Але вражена не особистістю Хлестакова, а його уявною величчю. І це показово.

До речі, іронія в тому, що саме її суєта і самозакоханість розкривають жалюгідність цілої системи. Бо якщо вже така “прониклива” жінка купується на балаканину – чого чекати від решти?

Ганна Андріївна і донька: конкуренція, не любов

Цікаво те, що навіть у стосунках з дочкою Ганна Андріївна бачить не ніжність, а змагання. Вона не виховує, не підтримує, не захищає – вона змагається. За увагу, за одяг, за Хлестакова.

“Я бачу, ти теж, матінко, хочеш мені заважати… Ще чого б! На себе подивись!”

Це не просто сварка. Це – прояв типового жіночого суперництва в карикатурному варіанті. І знову – порожнеча за зовнішністю.

Короткий психологічний портрет

Для довідки, пропоную короткий опис Ганни Андріївни:

• Марнославна – її життя обертається довкола враження, яке вона справляє.
• Самовпевнена – вважає себе знавцем світського етикету та моди.
• Поверхнева – судить людей за костюмами та словами, а не вчинками.
• Конкурентна – навіть власна донька стає суперницею.
• Іронічно-комедійна – її фрази викликають усмішку, але з нотками жалю.

Її образ – це майстерно прописаний гротеск. Усе гіперболізовано, все перегнуто, і саме тому так смішно. Але за цим – точний діагноз суспільству: гламур перемагає глузд.

А що, якби Ганна Андріївна жила сьогодні?

Хм… дайте подумати… Можливо, вона була б зіркою соцмереж, з тисячами селфі у ванній і порадами з етикету в сторіс? Можливо. Але суть залишилася б тією ж: завжди ближча до дзеркала, ніж до людей.

“Я вже не те, що колись… Тепер я всім скажу – я ще й красива!”

Це може вас здивувати, але в цій фразі – вся її психологія. І суміш жалю, і демонстративність, і сміх крізь сльози.

Висновок

Ганна Андріївна – яскравий приклад того, як прагнення блиску засліплює. Іноді настільки, що вже не видно, над чим сміються – над нею чи разом із нею. Поміркуйте.