Короткий зміст казки «Подорож у країну Навпаки» Симоненко

А знаєте що? Часом те, про що ми мріємо найбільше, виявляється зовсім не тим, чого справді хочеться. Так сталося і з героями казки Василя Симоненка “Подорож у країну Навпаки”. Це історія про те, як чотири звичайні хлопчаки – Лесик, Толя і два Володі – потрапили у світ, де “все дозволено”. І чесно кажучи, що з цього вийшло, варто прочитати кожному.

Чого прагнули діти?

Хлопці, як усі діти, частенько нарікали на дорослих, мовляв, життя важке – “Слухай маму, слухай тата, умивайся день при дні”. Кожному з них хотілося втекти від домашніх справ.

Один скаржився, що сестричку треба постійно розважати, інший – що квіти поливати набридло. Ви тільки уявіть собі: мрієш нічого не робити, а тут – раз! Перед тобою бородань-чарівник, що й пропонує саме таку мрію. Він запевнив, що в країні Навпаки все інакше:

“Недалеко звідсіля
Є чудна одна земля-
Там ні дня нема, ні ночі,
Кожен робить там, що схоче…”

Хлопчаки, зрозуміло, одразу погодилися. Та й хто б відмовився?

Країна, де все догори ногами

Але що ж там, у країні Навпаки? Спочатку це був справжній рай для дітвори: в річках – чорнило, мило нікому не потрібне, а правила? Їх просто немає! Діти брикали, гралися, “воювали галушками”, і навіть рвали з дуба кавуни! Звучить весело, чи не так?

Та все змінилося, коли їх схопили солдати місцевого правителя – Великого Невмиваки, який сто років не вмивався (тільки уявіть запах!). Для нього наші герої були дивні – бо “праворуч руки праві” й вони бачать очима, а не навпаки. Цар обурено вигукнув:

“Що це в біса за прояви?
В них праворуч руки праві?!
Чом вони очима бачать?”

А тому наказав викрутити їм руки, відтяти вуха і навчити очима слухати. Як на мене, тут уже не до сміху.

Страшна темниця та порятунок

Хлопців замкнули у страшному льоху з мишами та павуками. Тут наші “герої-бешкетники” зрозуміли, що життя без правил може перетворитися на справжній кошмар. Вони так сильно плакали, що сльози буквально розтопили стіни льоху, а двері – які, до речі, були зроблені з цукру – просто розчинилися.

Діти втекли, але на них чекали переслідувачі-солдати на свинях. Ось цікавий момент: свині, якими керували солдати, вирішили перекусити гарбузами, тож діти змогли втекти в ліс. Здавалося б, все гаразд, але й там не було спокою. На щастя, на допомогу прийшли колючі друзі – Глід, Шипшина і Терен, які голками прогнали нападників:

“Глід, Шипшина й Терен дикий
Вмить без галасу і крику
Всю поляну оточили,
Нашорошили голки
Й заганяли їх щосили
Свиням в ноги і боки.”

Зверніть увагу, як у казці природа стає союзником добра – це важлива деталь!

Повернення додому

Хлопці стомилися від пригод і захотіли додому – до рідних, до звичного порядку і безпеки. Як на замовлення, знову з’явився той самий бородань і запропонував повернення. І ось вони вже вдома, де їх радісно зустрічають батьки. Щиро, по-справжньому щасливі, хлопці сказали:

“Нас тепер ніяким дивом-
Навіть бубликом красивим!-
Не заманите ввіки
У країну Навпаки!”

Тож ось що цікаво: саме пережиті труднощі навчили дітей цінувати те, що здавалося звичним і нудним.

Що важливо запам’ятати з казки?

Ось вам короткий перелік ключових думок цієї історії:

• Повна свобода не завжди приносить щастя.
• Справжнє задоволення – у простих речах і звичному порядку.
• Повага до батьків та охайність важливіші, ніж здається.
• Природа завжди на боці добра.
• Іноді сльози – це сила, що долає найміцніші стіни.

Чи не здається вам, що казка Василя Симоненка – це не тільки весела пригода, але й урок, який варто засвоїти?

Чи є щось подібне у житті?

Дозвольте пояснити, що подібні історії можна знайти у різних культурах та мистецтві. Наприклад, у кіноказці “Джуманджі” герої теж потрапляють у світ, де панує безлад, і тільки пройшовши всі випробування, вони розуміють справжню цінність свого звичайного життя. Так само й у “Подорожі у країну Навпаки” герой Симоненка показує, що втеча від повсякденності – це не завжди вихід.

І знаєте що? Іноді треба просто пройти крізь хаос, аби зрозуміти, що справжнє щастя – це мир, порядок і любов близьких. Саме тому казка “Подорож у країну Навпаки” і досі актуальна для школярів, студентів і навіть дорослих.

Коротко кажучи, іноді варто замислитися – чи справді потрібно шукати щастя далеко від дому, якщо воно завжди поруч?