Другорядні персонажі роману «Острів скарбів» Стівенсон

Чесно кажучи, мало хто з нас, читаючи “Острів скарбів”, одразу помічає, наскільки яскраві й небезпечні другорядні персонажі цієї історії. Вони – мов гострі корали під хвилями: не видно здалеку, але варто наблизитися – і не уникнути подряпин. Хочу поділитися кількома штрихами до їхніх портретів.

П’ю – сліпий провісник лиха

Знаєте, П’ю – це справжня ходяча загроза. Сліпий, але всевидющий у своїх темних справах. Його поява біля заїзду “Адмірал Бенбоу” миттєво накриває всіх холодом. Він не говорить зайвого, але кожне його слово – наче відлік до катастрофи.

Пригадайте, як він вручає Біллі Бонсу чорну мітку:

“Тремтячи, він простягнув руку і торкнувся моєї долоні. Його пальці були холодні, мов риба”.

Чи вам відомо, що чорна мітка – це квиток в один кінець? Саме П’ю своїм приходом запускає хвилю подій, які вже нікому не спинити.

Ізраель Гендс – пірат із вовчим оскалом

Ізраель – це той, кого боїшся навіть подумки. Він не головний злодій, але без нього Сільвер виглядав би менш переконливо. Гендс був гарпунником і умів мовчки чекати, а потім різко атакувати. Його зіткнення з Джимом – кульмінація небезпеки.

Згадайте момент, коли Джим опиняється з ним на “Еспаньйолі”:

“Він дивився на мене так, ніби оцінював, чи багато у мені м’яса”.

Поміркуйте, як важко було Джиму подолати страх і вистрелити.

Чорний Пес – людина-тінь

Чорний Пес – це той, хто з’являється й зникає, лишаючи по собі лише розкидані уламки страху. Він приходить у заїзд до Біллі Бонса поговорити про старі борги. І ця розмова швидко перетворюється на бійку.

“Вони обоє схопилися, і я бачив, як лезо миготіло, мов спалах блискавки”.

Хочу сказати, Чорний Пес – символ того, що минуле завжди наздожене, як би ти його не ховав.

Джордж Меррі – змовник, що програв

Джордж – другорядний, але колючий. Він завжди невдоволений, завжди бунтує, і постійно намагається підсидіти Сільвера. Йому бракує харизми ватажка, зате вистачає амбіцій.

Зверніть увагу, як Джордж намагається переконати піратів змінити лідера:

“Хіба ми не розуміємо, що він нас веде у пастку?”

Але зрештою саме Джордж опиняється біля розбитого корита.

Том і Аллан – чесні серед злодіїв

Між іншим, були й такі, хто попри все лишався людьми. Том і Аллан – матроси, які не зрадили капітана Смоллетта. Їхня доля трагічна: пірати швидко розправилися з тими, хто не погодився грати за їхніми правилами.

Це підводить нас до однієї важливої думки: хоробрість не завжди рятує життя, але завжди робить людину справжньою.

“Я не зраджу, і краще хай мене вб’ють” – сказав Том, перш ніж загинути.

Уявіть собі, якої треба мати сили духу, щоб стояти на своєму, коли довкола всі тремтять.

Бен Ґанн – божевільний від самотності

Але є проблема: багато хто забуває, що Бен Ґанн, хоч і допоміг Джиму, теж колись був піратом. Три роки на острові перетворили його на самотню тінь.

“Я жив тут так довго, що й сам не пам’ятаю, чи я людина” – промовляє він.

Хочете дізнатись щось цікаве? Бен – єдиний, хто справді знайшов скарби, але сам збагнув: золото не замінить друзів.

Список другорядних персонажів

Щоб вам було зручніше, ось короткий перелік:

• П’ю – сліпий пірат із чорним знаком
• Ізраель Гендс – майстер боротьби й підступу
• Чорний Пес – тінь минулого Бонса
• Джордж Меррі – бунтівник без авторитету
• Том – чесний матрос, що відмовився зрадити
• Аллан – товариш Тома, убитий за принципи
• Бен Ґанн – напівбожевільний відлюдник із секретом

Ось що цікаво:

Без цих персонажів роман не був би таким насиченим. Їхні дрібні зради й миттєві спалахи мужності роблять історію схожою на мозаїку – кожен камінчик у ній важливий.

“Вони всі зійшлися тут – заради кількох мішків золота, що не принесли нікому щастя” – згадував Джим.

Завершення

Якщо ви візьмете до рук цю книгу, зверніть увагу не лише на головних героїв. Бо справжня драма часто ховається на другому плані – там, де прості люди роблять непрості вчинки.