Головні твори Чарлза Дікенса

Чесно кажучи, Чарлз Дікенс писав так, що його герої живуть поруч із нами. Ви тільки вдумайтесь – із його романів виростають і наші страхи, і надії, і образи добрих, а інколи й дуже темних людей.

Записки Піквікського клубу – веселий початок

Хочу поділитися: саме з цієї книги у 1836 році почалася літературна слава Дікенса. Спершу це були короткі гумористичні нариси, але поступово вони перетворилися на справжній роман про клуб дивакуватих джентльменів.

“Якщо інколи мої слова здаються вам занадто смішними, то пам’ятайте – сміх потрібен так само, як і сльози” – так і хочеться процитувати героя містера Піквіка, що живе серцем, а не гаманцем.

Дивись, яка штука: у “Записках Піквікського клубу” Дікенс майстерно поєднав сатиру і доброту. І хоча події виглядають легковажними, між рядками ховаються теми самотності й людського марнославства.

Олівер Твіст – правда, що кусає

А що, якщо я скажу, що “Пригоди Олівера Твіста” – це набагато більше, ніж історія сироти? Тут автор показав справжнє обличчя Лондона – злидні, злочини, відчай. І хочеться спитати: чи змінилося щось із тих часів?

“Бідолашний хлопчик стояв, не в змозі сказати ані слова. Йому здавалося, що самі стіни насміхаються з нього”.

Уявіть собі цю сцену. Маленький Олівер просить добавки каші – дрібниця? Ні. Це символ прагнення до гідності там, де її немає.

Для довідки, саме тут з’явився образ Фейгіна – злодія-наставника, який став уособленням зла під маскою турботи. Цікаво, що багато хто вважав його прототипом реальної людини.

Різдвяна пісня – історія про другий шанс

Чи вам відомо, що Ебенезер Скрудж став загальновідомим символом скупості? А тепер спробуйте зазирнути за цю маску.

“Я стану іншим. Я не дозволю минулому тримати мене в кайданах. Я почну спочатку”.

Ця цитата – серцевина “Різдвяної пісні”. Здається, що духи минулого, теперішнього й майбутнього шепочуть не тільки Скруджу, а й нам: ще не пізно змінитися.

Річ у тім, що цей твір створювався поспіхом. Дікенс прагнув заробити грошей, але в результаті подарував світові історію, яку щороку перечитують у різних країнах.

Девід Копперфільд – роман його життя

От дивіться: багато хто каже, що в “Девіді Копперфілді” – половина автобіографії автора. Це не перебільшення. Дікенс вилив у нього всі болі й радощі свого дитинства.

“Ніхто не навчив мене любити себе. Ніхто не сказав, що я маю право бути щасливим”.

Тут є все – і приниження, і перше кохання, і шлях до визнання. Саме цей твір Дікенс називав своїм улюбленим. І чесно кажучи, зрозуміло чому: це його історія, замаскована під вигаданого хлопця.

Ось вам приклад: містер Мердстоун у романі – уособлення холодного виховання, яке вбиває віру в себе. А містер Мікобер – добродушний фантазер, що вірить у “щасливий випадок”.

Великі сподівання – ілюзії та прозріння

Маю сказати, що цей роман – наче дзеркало, у якому кожен бачить себе. Піп, головний герой, мріє стати джентльменом, але, як не крути, залишається заручником своїх ілюзій.

“Я думав, що коли стану кимось, то стану щасливим. Але це було не те життя, що я бачив у мріях”.

Хочете дізнатись щось цікаве? Тут є образ міс Гевішем – жінки, яка застрягла у власному горі й роками носить весільну сукню. Символ? Безумовно.

Давайте поглянемо на це з іншого боку: цей роман змушує замислитися, чи дійсно “великі сподівання” варті тих жертв, що ми приносимо.

Повість про двоє міст – часи, що нищать

Уявіть тільки – французька революція, крики юрби, гільйотина, що падає з глухим стуком. Саме тут Дікенс показав, як історія ламає людей.

“Був найкращий час і був найгірший час, епоха мудрості і епоха дурості”.

Ця знаменита фраза – як музика катастрофи. Вона нагадує, що будь-яка революція має дві сторони – волю й кров.

Що ж стосується сюжету, то це історія про самопожертву, коли один чоловік готовий віддати життя заради жінки, яку любить мовчки. Як на мене, це одна з найсильніших тем у творчості Дікенса.

Список найвідоміших творів

Для довідки, ось короткий перелік його найважливіших романів:

• “Записки Піквікського клубу”
• “Пригоди Олівера Твіста”
• “Ніколас Нікльбі”
• “Крамниця старожитностей”
• “Різдвяна пісня”
• “Домбі й син”
• “Девід Копперфільд”
• “Холодний дім”
• “Великі сподівання”
• “Повість про двоє міст”

Висновок

Хочу сказати: твори Дікенса – це не просто книжки. Це щоденники людської душі. А ви вже знайшли серед них свою історію?