Переказ (скорочено) повісті «Різдвяна пісня в прозі» Дікенс

Якщо хочете почути історію про те, як найзапекліший скнара Лондона вмів так “заморозити” душу, що навіть морози здавалися теплішими – читайте далі.

Скрудж і його холодна самотність

Колись давно, у передріздвяний вечір, старий Скрудж сидів у холодній конторі й думав тільки про гроші. Він мав компаньйона – Джейкоба Марлі, який помер сім років тому. Цікаво те, що смерть Марлі зовсім не схвилювала Скруджа. Навіть більше – “в день похорону він уклав вельми вигідну оборудку”.

Його не цікавило ні Різдво, ні людська радість. Коли племінник Фред прийшов привітати старого, той відповів, що Різдво – то суцільна дурниця. До речі, він це повторював кожному, хто насмілювався підходити ближче. А якось маленький хлопчик спробував поколядувати біля його дверей – Скрудж так гупнув лінійкою, що бідолаха тікав стрімголов.

Перший візитер – привид Марлі

Наступної ночі, коли годинник пробив дванадцяту, дверний молоток у вигляді левиної голови раптом перетворився на обличчя Марлі. І що ви думаєте – з’явився сам привид, обмотаний ланцюгами. Він був страшним. Ці ланцюги символізували усі гріхи та байдужість до людей за життя. Як казав Марлі:

“Я носив ланцюг, який сам собі викував при житті…”

Марлі попередив Скруджа: на нього чекає така сама доля, якщо він не схаменеться. І пообіцяв, що цієї ж ночі до нього прийдуть три духи.

Подорож у минуле

Першим був Дух Минулого Різдва. Він виглядав дивно – ніби старий і малюк водночас. Він повів Скруджа в його дитинство, показав самотні дні у школі. Там маленький Скрудж читав книгу про Алі-Бабу, а серце його було сповнене самотності.

“Скрудж сповнився жалю, дивлячись на самого себе в дитинстві, й заплакав”.

А ще він побачив сестру Фан, яка колись приїхала забрати його додому. Потім була сцена, коли він працював у крамниці Феззівіга, що влаштував веселий бал. Тоді Скрудж був ще здатний радіти й танцювати. Але найболючішим спогадом стала мить, коли кохана Белл розірвала заручини, бо він вибрав гроші замість любові.

Свято, яке він ненавидів

Потім прийшов Дух Теперішнього Різдва – велетень із смолоскипом. Він показав Скруджу, як святкують бідні. Родина його клерка Боба Кретчита, попри злидні, була щаслива. Хворий Крихітка Тім співав біля вогню, і всі дякували Богові. А Скрудж не міг відірвати погляду.

“Боб тримав у руці худеньку ручку Тіма, наче боявся, що хтось може відняти в нього синочка”.

А знаєте що? Навіть на маяку, серед бурі, люди зберігали радість, ділилися добрим словом і вірою. Дух показав і будинок Фреда, де рідні тепло згадували Скруджа, хоча той і був старим буркотуном.

Майбутнє, від якого холоне кров

Найстрашнішим був останній гість – Дух Майбутнього Різдва. Він нічого не говорив, лише вказував рукою. Скрудж бачив свій жалюгідний кінець. Помер він самотнім, нікому не потрібним. Його речі розтягли по ганчірних крамницях, а люди раділи його смерті.

Він зрозумів, що цей холодний фінал – закономірність. Він упав перед могилою, де було вирізьблено його ім’я, і молився про другий шанс:

“Я вже не той, яким був! Я буду шанувати Різдво у серці й намагатися берегти його весь рік”.

Нове життя і доброта

А тепер – справжнє диво. Скрудж прокинувся живим, з теплом у серці. Він відправив найбільшу індичку родині Боба Кретчита, зустрів джентльмена, якому раніше відмовив у допомозі, і дав щедру пожертву. А ввечері пішов до племінника на святкову вечерю. Люди не вірили своїм очам. Він усміхався й вітав кожного.

Наступного ранку Скрудж прибіг у контору раніше Боба й вдав, що страшенно сердиться за запізнення. А потім раптом підвищив йому платню. Всі думали – збожеволів. Але це була просто людина, яка нарешті навчилася любити.

Підсумок і маленьке питання

Ось так одна ніч змінила все. А чи не здається вам дивним, що часом треба пройти через страх і темряву, аби знайти своє світло?