Скорочена біографія Крістіне Нестлінґер

Австрійська письменниця Крістіне Нестлінґер написала понад сотню книг, які читають і перечитують по всьому світу. Вона не прикрашала дійсність – вона її описувала. Прямо, чесно й іноді боляче. Але завжди з любов’ю до дитини.

Звичайна дівчина з Відня, яка бачила трохи більше

Нестлінґер народилася у 1936 році в повоєнному Відні. Це був не той час, коли діти бігали з морозивом по парку. Батько – соціаліст, мати – втомлена побутом жінка. Маленька Крістіне виростала у квартирі з темним підвалом, де можна було сховатися, коли на вулиці вибухали новини. І ця атмосфера, скажімо м’яко, не була схожа на казку. Власне, тому вона почала вигадувати власні історії.

Малювати вона почала раніше, ніж писати. Її першою мрією була графіка. Але життя, як це часто буває, внесло корективи: двоє дітей, обмаль часу й потреба перетворити дитячі казки на щось відчутне.

Як Фредеріка змінила все

“Рудоволоса Фредеріка” (1970) стала її дебютом у дитячій літературі. Вона не була ні принцесою, ні слухняною школяркою. Вона була собою – і цим зачепила. Уявіть собі: дівчинка з волоссям кольору малинового соку, яка говорить, що думає, і не боїться бути смішною.

“Фредеріка говорила не те, що від неї чекали. Вона говорила те, що думала. І за це її або любили, або не розуміли”.

І видавці, і батьки, і самі діти це оцінили. А Нестлінгер вирішила: час сісти за друкарську машинку. Серйозно, щодня по 10 годин. Хто сказав, що література – не робота?

Її герої – це ми

Феномен Нестлінгер не в тому, що вона вигадувала нових чарівних істот. Її магія – в реальності. У її книжках діти не завжди милі. Вони можуть бути злими, грубими, неслухняними. Але й справжніми.

“Інколи я кричу на маму. Інколи шкодую. Але не завжди”, – каже герой “Мене називають мурахоїдом”.

Хіба це не знайомо кожному з нас?

Вона не ділила персонажів на хороших і поганих. Діти в неї справжні, а дорослі – часто розгублені, нервові, зайняті. І все це – не для того, щоб звинуватити. А щоб показати: у кожного є свій фронт.

Що писала – та майже все

Нестлінгер не обмежувалась одним жанром. Вона писала:

• іронічні повісті,
• книжки-картинки,
• підліткові щоденники,
• абсурдні детективи,
• антиказки.

Серед найвідоміших – “Конрад, або Дитина з бляшанки”. Згадайте цю історію: ідеальна дитина з заводу з інструкцією для виховання. А потім – вибух щирих емоцій і справжнього хаосу.

“Конрад не мав бути злим. Але й добрим його зробили в інструкції. А як бути просто Конрадом?”

Іронія, критика суспільства, глибина. І все – в історії про хлопчика з коробки.

А що ж далі?

Її твори перекладені 38 мовами. Вона стала першою лауреаткою Меморіальної премії Астрід Ліндґрен. Більше 30 міжнародних нагород. Але найголовніше – вона залишила після себе не блискучу репутацію, а сотні героїв, які говорять голосом дитини.

Ось короткий список її книжок, які варто прочитати хоча б раз:

• “Рудоволоса Фредеріка”
• “Конрад, або Дитина з бляшанки”
• “Мене називають мурахоїдом”
• “Діти з підземелля”
• “Ільзе Янда, 14”
• “Хуго: дитина у розквіті років”
• “Собаче життя”

А чому вона така важлива?

Бо Нестлінгер – це не просто дитяча письменниця. Це голос дитини, який звучить без прикрас. Вона не повчала – вона слухала. І від того її герої живуть не в казковій країні, а поруч з нами. Можливо, навіть у нашому домі.

“Я не хочу бути дорослою. У дорослих – завжди кудись треба”, – казала одна її героїня. І це якось дуже в яблучко.

Наостанок

Чесно кажучи, Крістіне Нестлінгер – це як кава без цукру: трохи гірко, але зате по-справжньому. І саме за цю справжність її читають досі. А якщо ще не читали – саме час почати.