Головні твори Роальда Дала

Сказати, що Роальд Дал написав “кілька дитячих книжок”, – це як сказати, що Львівська майстерня шоколаду просто продає цукерки. Насправді він створив цілі світи – дивакуваті, чарівні, іноді моторошні, але завжди неймовірно живі. І якщо ви ще не знайомі з цим автором – зараз саме час це виправити.

“Чарлі і шоколадна фабрика”: з бідності в казку

Ось вам історія, яка не старіє. Маленький хлопчик Чарлі живе у злиднях, але мріє про шоколад. І одного дня доля кидає йому справжнє випробування – золотий квиток на дивовижну шоколадну фабрику Віллі Вонки.

“Він знайшов щось блискуче. Це було золото. Яскраве золото, яке сяяло крізь обгортку”

Це більше, ніж пригодницька історія. Це критика жадібності, хвастощів, байдужості. Подивіться на Веруку Солт чи Августуса Ґлупа – уособлення дитячих (і дорослих) вад. І все це – підсолоджено цукерками, без жодної нудоти.

Цікаво, що в дитинстві сам Роальд працював на шоколадній фабриці. От вам і підказка, звідки взялися всі ці неймовірні цукеркові винаходи.

“Матильда”: книжки проти дурнів

Це історія про дівчинку-генія, яку ніхто не цінує. Батьки вважають її дивачкою, директорка школи – загрозою, а вона просто хоче вчитися і бути почутою.

“Вона читала “Джейн Ейр”, “Тэсс із роду д’Ербервіллів”, “Генріха V”, і ще багато чого, чого її батьки навіть не могли вимовити”

Але не поспішайте думати, що це сумна історія. Матильда – не жертва. Вона сильна, розумна й у певному сенсі має суперсилу. Її таємний дар – телекинез – стає зброєю проти несправедливості. Але найсильніше тут навіть не це, а здатність дитини боротися за себе і за добро.

До речі, книжка була не лише популярною – її екранізували (і не один раз), а мюзикл за її мотивами зібрав повні зали на Бродвеї. Така ось книжкова маленька переможниця.

“ВДВ”: велетень з добрим серцем

А ви чули історію про ВДВ – Великого Дружнього Велетня? Ні? Тоді послухайте. Дал створив образ істоти, яка живе серед людиножерів, але не схожа на них. Бо він ловить сни і приносить їх дітям.

“Велетень був зовсім не такий, як інші. Він не їв людей. Він любив їх”

А що, якщо я скажу, що ця історія – про прийняття і відмінність? Про те, що сила – це не тільки м’язи, а ще й серце. ВДВ – це алегорія на добру людину серед жорстокого натовпу. І Софі – маленька дівчинка – це голос, що рятує світ разом із ним.

Фішка в тому, що ця казка дарує віру в доброту, яка більша за страх.

“Відьми”: не всі жінки в чорному – добрі феї

Чи вам відомо, що Роальд Дал не боявся трохи лякати своїх читачів? Але робив це так, що хоч страшно, а все одно читаєш далі. У “Відьмах” йдеться про те, що справжні відьми – не ті, що в капелюхах і з мітлами. Вони можуть виглядати як звичайні жінки. І вони ненавидять дітей.

“Вони носять рукавички, бо їхні руки – пазурі. Їхні ноги – без пальців. Їхні очі – блищать фіолетовим”

У центрі сюжету – хлопчик, який дізнається правду і намагається зупинити зло. Це одна з найтемніших книжок Дала. Але й одна з найсильніших. Бо вона вчить: навіть маленький і слабкий може змінити хід подій.

Це той випадок, коли казка тримає в напрузі – але при цьому несе важливий меседж.

“Джеймс і гігантський персик”: втекти крізь фрукт

Уявіть: дитина тікає з дому всередині величезного персика разом із говорячими комахами. Трохи шаленства? Ага. Але за цим ховається глибока тема – втеча від болю і пошук родини там, де не чекаєш.

“Вони були не просто друзями. Вони стали сім’єю. Найбільш дивною сім’єю, яку тільки можна уявити”

Ця історія сповнена гри уяви – химерні пригоди, фантастичні пейзажі, небезпечні ситуації. Але, по суті, вона про одне – як дитина справляється з втратою і шукає тепло.

Між іншим, цей персик – не просто фрукт. Це символ мрії, яка рятує.

Що об’єднує всі ці твори?

• Герої – діти. Часто – самотні, але сильні духом.
• Дорослі – або жахливі, або неймовірні. Але точно не байдужі.
• Світ – жорсткий, але в ньому завжди є місце для дива.
• Мова – проста, яскрава, з гумором і легким відтінком іронії.

“Хорошим дітям ніколи не буває самотньо. Бо завжди знайдеться хтось – велетень, учителька, лис чи шоколадник – хто прийде на допомогу”

Це наводить на думку, що всі його книги – це своєрідні підказки. Як вижити, як вірити, як не зламатися. І навіть якщо це казки – вони працюють краще за підручники з психології.

Насамкінець

Роальд Дал не просто писав казки. Він говорив із дітьми на рівних. Не сюсюкав, не прикрашав. І саме тому його твори залишаються з нами. Бо правда, навіть загорнута в шоколадну обгортку, має силу.