Головні твори Туве Янссон

Мумі-тролі, філософські повісті, іронічні оповідання, ілюстрації до “Гобіта” і глибока тиша скель… Усе це – про Туве Янссон. Але з чого почати знайомство з її творчістю? І які твори справді варто знати? Розбираймось.

Мумі-серія: казки, які ростуть разом з читачем

А ви знали, що перша книга про муміків – “Мумі і велика повінь” – спочатку не мала великого успіху? Та все змінилось, коли з’явилася “Комета прилітає”. Саме з неї починається той настрій, який зробив мумі-тролів такими улюбленими – трішки страху, трішки чарів, багато тепла.

Це більше, ніж дитячі казки. Це філософські роздуми в шапочці з помпоном. І от вам приклад:

“Іноді треба втекти дуже далеко, щоб знайти щось рідне” – говорить Снусмумрик у “Комета прилітає”.

Серія охоплює 9 романів і кілька книг-картинок. Ось основні твори, які склали її літературний кістяк:

• “Комета прилітає” (1946) – перше велике випробування для мешканців Долини.
• “Капелюх Чарівника” (1949) – пригоди, які починаються з випадкової знахідки.
• “Мемуари тата Мумі-троля” (1950) – ретроспектива життя з гумором і самокритикою.
• “Зима-чарівниця” (1957) – мумі-троль уперше залишається сам на зиму. Уявіть лише!
• “Тато і море” (1965) – особистісна криза всієї родини, втеча на острів і пошук внутрішнього світу.
• “Наприкінці листопада” (1970) – книга без Мумі-троля, але про нього. І про нас усіх, коли порожньо й темно.

“Коли все навколо невідоме, залишається тільки вірити, що потім стане легше” – з “Тато і море”.

Цікаво, що з віком книжки ставали все глибшими. Якщо перші – веселі й пригодницькі, то останні – майже медитація на тему втрати, тиші та відчуження.

Повісті для дорослих: інша Туве

Чи чули ви про “Літню книгу” (1972)? Якщо ні – виправляйте. Це збірка сценок про дівчинку Софію та її бабусю на острові. Без вигаданих істот. Але з такою щирістю, яка ріже душу.

“Софія запитала, чи можна померти від суму. Бабуся сказала: можна. Але краще – не треба”.

Цей твір вважають одним із найсильніших з усієї скандинавської прози ХХ століття. До речі, острів, де все відбувається, списаний із реального – того самого Кловхару, де Туве жила з Тууліккі.

А ще варто прочитати:

• “Чесний обман” (1982) – історія про мисткиню, фальш, образ і правду;
• “Камінне поле” (1984) – повість про старість, мистецтво і те, як важко зрозуміти одне одного;
• “Іграшковий дім” (1978) – збірка з легкою іронією, глибокою самотністю та тонкою психологією.

Там не буде Мумі-мами з пирогами. Але буде щось інше – незручна правда про стосунки, розмови між рядками, недомовленості, які кричать.

Комікси: Мумі-тролі у газетах

А тепер – сюрприз. Уявіть собі: Туве Янссон – авторка коміксів! У 1953-1960 роках вона щодня створювала сторінки для The Evening News у Лондоні. Комікси були смішні, колючі, сучасні. Вони висміювали споживацтво, політику, моду.

“Мумі-троль вирішив, що найкраще – бути самим собою. Але тоді його перестали розуміти”.

Ці історії досі актуальні. До речі, деякі з них перекладені українською – шукайте “Джунглі в Долині Мумі-Тролів”, переклад Ярослави Стріхи.

Ілюстрації: Аліса, Гобіт і муміки

Що цікаво, Туве ілюструвала не тільки свої твори. Її малюнки прикрашають англійські видання “Аліси у Дивокраї” Льюїса Керролла та “Гобіта” Толкіна. І повірте – це щось! Її стиль – впізнаваний, іронічний, м’який. Він візуалізує настрій, а не форму. Це не просто картинки – це двері в інший світ.

“Ілюстрація – це інтонація. Вона говорить те, що не сказала літера” – писала Туве.

Що обов’язково варто прочитати

Якщо у вас обмаль часу, але хочеться зрозуміти Туве – ось вам стислий перелік:

1. “Капелюх Чарівника” – гумор, пригоди, емоції.
2. “Зима-чарівниця” – самотність, спостереження, сніг.
3. “Тато і море” – дорослі питання в дитячому одязі.
4. “Літня книга” – щоденна поезія життя.
5. “Чесний обман” – про мистецтво і брехню.

Ці п’ять – як п’ять пальців, кожен зі своїм настроєм. І всі вони – частина однієї великої руки, яка веде читача – м’яко, але впевнено.

І що з цього?

А от що: Туве Янссон – не просто мама муміків. Вона – архітекторка цілого світу. І що важливіше – світу, в якому є місце і дитині, і дорослому, і сильному, і вразливому.

“Головне – не бути ідеальним. Головне – бути справжнім” – казала Мумі-мама.

Хіба не так?