Переказ (скорочено) повісті-казки «Зима-чарівниця» Янссон

Прокинутися взимку, коли весь світ спить? Уявіть лише: зима повна снігу, мовчання і… самотності. Саме так починається казкова, але дуже глибока історія про Мумі-троля – того самого пухкого, наївного героя з добрими очима, який уперше зустрічає холод і незнайомий світ наодинці.

Мумі-троль і дивне пробудження

У Долині мумі-тролів усі сплять зимовим сном. Мумі-мама, Тато, Хропся – усі в ліжках із ялиновою глицею в животах. Але трапилося диво:

“Смуга місячного світла лягла на мордочку Мумі-троля і розбудила його”.

А ви знали, що до цього жоден із мумі-тролів не прокидався взимку?

Спершу було цікаво – усе довкола заснуло, годинники зупинились, світ зник у тиші. Але потім – холод, темрява, голод. І гнітюча самотність. Малюк пробує знайти бодай когось: натрапляє на старий лист від Нюхмумрика (“Першого теплого весняного дня зустрінемося знову”) і вирішує вирушити на південь – прямо через засніжене вікно горища.

Знайомство з Туу-Тіккі і мишами

Але подорож не вдалася. Мороз і темрява були сильнішими. Мумі-троль повертається – і знаходить першу живу істоту: загадкову Вітрогонку (Туу-Тіккі), яка мешкає в купальні мумі-родини. Там і ховаються невидимі мишки. Одна з них готує “теплу юшку”, інша допомагає зі шкарпетками. Туу-Тіккі не дуже балакуча, але мудра:

“Не про все годиться випитувати” – каже вона, коли Мумі-троль надто лізе з питаннями.

Повернувшись додому, Мумі-троль бачить нову гостю – Маленьку Мю. Вона виринає з-під снігу, кричить, сміється й одразу використовує срібну тацю для катання. Усе для неї – гра. Навіть тоді, коли з’являється небезпека.

Велика Холоднеча і поява Крижаної Пані

А ось вам приклад справжнього холоду: надходить Велика Холоднеча. Сніг твердне, повітря коле, а сніговий кінь, якого виліпила Вітрогонка, оживає. Його мають облити водою, щоб “ніколи не повернувся”. Все це – підготовка до приходу Крижаної Пані. І ось вона – блискуча, мов кришталь, мовчазна, як смерть:

“Крижана красуня усміхнулася і пішла далі. А бідолашне білченя залишилося лежати догори лапками, застигле й скоцюрблене”.

Це той момент, коли смерть у казці раптом стає дуже реальною. Мумі-троль, Мю й Вітрогонка хочуть поховати білченя – але земля замерзла. І тут знову магія: сніговий кінь схиляє голову, бере білченя на спину – й зникає вдалині.

Мара, предок і похмурі істоти

Далі стає ще дивніше. У будинку з’являється предок Мумі-троля. Маленький, мовчазний, кудлатий, він живе за піччю й повністю переставляє меблі. Навіть диван. А ще влаштовує собі гніздо з мотлоху. Хтось би розсердився. А Мумі-троль… просто починає спати поруч. Бо так трохи менше самотньо.

Уночі Вітрогонка розпалює величезне вогнище. І тут з’являється ще одна істота – Мара. Усі її бояться. Але знаєте, що? Вона не страшна. Вона просто мерзне.

“Мара не хотіла зжерти вогонь, а лише погрітися”, – каже Вітрогонка.

Приїзд Гемуля і навала гостей

І тут зима стає… галасливою. У Долину з’їжджаються інші істоти. Найяскравіший – Гемуль. Велетень у вовняній шапці, з мідним горном. Любить лижі. Голосно говорить. Постійно щось будує. Мю – у захваті. Інші – навпаки. Вони навіть хочуть позбутися його. Але… Гемуль рятує Саломею – крихітку, яка загубилася в снігу. І тоді все змінюється. Навіть Мумі-троль перестає злитися.

“Він зрозумів, що зиму теж можна любити”.

А от Бідась, сором’язливий песик, що мріє стати вовком, іде до справжніх вовків. І… трохи не стає їх вечерею. Його рятує Гемуль. З цього моменту – вони друзі.

Перша весна і велике пробудження

Усе завершується приходом весни. Крига тріскається, сонце з’являється, сніг тане. Маленька Мю – знову на кризі. І, звісно ж, потрапляє у халепу. Мумі-троль рятує її, але… застуджується. І тоді – мама прокидається. “Вона подалася до кухні заварити гарячого морсу для сина”.

Мама нічого не питає про безлад, про зникле варення, про гостей. Вона просто обіймає. А хіба не в цьому суть дому?

Для тих, хто ще не читав

“Зима-чарівниця” – це казка, в якій немає злодіїв, але є багато страху, холоду й самотності. Це історія про те, як холодний, незнайомий світ поступово стає своїм. І як доброта перемагає не мороз, а байдужість.

А ви б наважились прокинутись серед зими?