Образи повісті-казки «Капелюх Чарівника» Янссон

Хто такі мумітролі? Маленькі білясті істоти з м’яким серцем і щирими очима? Так, але не лише. У Туве Янссон кожен персонаж – це більше, ніж просто герой. Це – стан душі. Це – відтінок нашого внутрішнього світу. А тепер дивіться, як це працює.

Мумі-троль – той, хто вчиться бути собою

Цей хлопчина – майже як кожен із нас у підлітковому віці. Він щиро тягнеться до друзів, хоче пригод і часом робить помилки. Але ж саме в цьому сіль, правда? Мумі-троль змінюється, буквально і символічно: у капелюсі він перетворюється на іншу істоту, і ніхто його не впізнає.

“Мумі-троль був зовсім інший: тонкий, чорний, з хвостом, що закінчувався пензликом”

Але мама його впізнає. Бо образ Мумі-троля – це про те, що навіть якщо змінюєшся зовні, всередині ти залишаєшся собою. І завжди є хтось, хто це відчує.

Мумі-мама – спокій, що не хитається

Вона – як теплий плед у дощовий день. Увесь дім на ній тримається. Джунглі ростуть просто у вітальні? Мама бере ножиці. Син перетворився на химеру? Вона його впізнає. Випадкова істота прийшла додому? Вона її нагодує.

“Я витну собі дорогу до кухні”, – сказала Мумі-мама і взяла ножиці.

Її образ – це стовп любові, який не боїться ніяких чарів. І навіть коли все летить шкереберть – вона варить каву. А це, погодьтеся, вже не просто мама. Це ціла філософія.

Нюхмумрик – свобода у чистому вигляді

Він приходить, коли хоче. Йде – теж коли хоче. Його не втримати – і це не дратує, це надихає. Бо він – уособлення внутрішньої незалежності. Він не потребує натовпу, але завжди з’являється у потрібний момент.

“Я не люблю, коли до мене лізуть з розпитуваннями…” – буркнув Нюхмумрик, граючи на губній гармоніці.

І ще одна річ: його мовчання – це не відстороненість. Це вибір. В образі Нюхмумрика – вся привабливість мовчазної глибини, яка знає більше, ніж здається.

Сніфф – страх і жадоба в одному флаконі

Він той, хто завжди трохи боїться, але все одно лізе першим. Його цікавлять скарби, рубіни, всі ці блискітки. Його легко зачепити – але ще легше змусити сміятися. Чесно кажучи, Сніфф – дуже живий персонаж. І саме через свою людяність – трохи егоїстичну, трохи вразливу – він стає одним із найближчих.

“А де рубін?! Його ж вкрали!” – кричав Сніфф, шукаючи під столом.

Іронічно, що найжадібніший у фіналі не отримує рубіна. Але саме це і відкриває йому щось важливіше.

Чупсля і Трясля – колективна дитяча радість

Вони рухаються в парі, майже як кома і тире. Постійно кудись лізуть, щось вигадують, іноді заважають, але без них – порожньо. У цих двох – неймовірна енергія: не організована, не керована, але тепла й щира. І от момент:

“Тоді Чупсля і Трясля вирішили загадати бажання для Чарівника”

Уявіть собі! Діти, що дарують чарівнику новий рубін. Не для себе. Для нього. І в цьому – їхня сила.

Чарівник – той, хто зрозумів, що шукав не те

Він шукав рубін триста років. І коли знайшов – рубін виявився не найголовнішим. У його постаті – образ того, хто довго шукав щось зовнішнє, а натрапив на внутрішнє. Його мовчання, його спокій, його подяка – говорять більше, ніж будь-які промови.

“Я шукав Королівський Рубін… але натомість знайшов вас.”

Можна ще щось додати? Тут і так усе ясно.

Інші важливі образи

• Мара – образ того, кого всі бояться, але ніхто не розуміє. Її холод – це біль, її мовчання – самотність. І лише тепле прийняття розтоплює її кригу.
• Хропусь – організатор і розумник. Той, хто збирає хаос у систему. Без нього все розлізлося б, як масло на сковорідці.
• Мамелюк – злегка наївний, але відкритий. Його реакції – дзеркало дитячого світу, де прості речі мають велике значення.

До речі, що об’єднує всіх цих героїв?

Усі вони дуже різні – і саме тому чудово співіснують. Їх не змушують бути однаковими. Вони не борються за першість. Вони просто є. І приймають одне одного. Хтось літає на хмаринках, хтось ховається під ліжком – а разом вони створюють дивовижну Мумі-долину.

Коротко про головне

У кожному образі повісті Янссон – хтось із нас. Хтось, кого ми знаємо. Хтось, ким ми могли би бути. І саме ця впізнаваність робить “Капелюх Чарівника” такою теплою і точною книгою. Химерна казка? Можливо. Але дуже правдива.