Цитатна характеристика Гертруди з трагедії «Гамлет»

Гертруда – не просто мати принца Гамлета. Вона – тонка межа між владою і слабкістю, між любов’ю і самозрадою. І ось що цікаво: її слова – наче дзеркало часу, повне натяків, мовчань і напівправд.

У чому загадка Гертруди?

Гертруда – одна з тих героїнь, про яких завжди сперечаються. То вона м’яка і наївна? Чи хитра і цілком свідома своїх вчинків? А може, обидва варіанти правдиві одночасно? От у цьому і сіль.

Ще в першій сцені Шекспір розставляє акценти. Гамлет з болем і сарказмом каже про поспішний шлюб матері з Клавдієм:

“О, занадто швидко ти у ложі дядька…”

Усього два місяці після смерті чоловіка – і вже нове весілля. Уявіть лише, як це вдарило по синові. І все ж – Гертруда мовчить. Жодного каяття, жодного пояснення. Тиша – її щит.

Жінка між двома вогнями

Чи знала Гертруда про злочин Клавдія? Дискусійне питання. Але вона точно відчувала: щось не так. Гамлет, розмовляючи з нею у сцені в її покоях, обвинувачує матір:

“Ти шлюбом скверниш крові царський сан,
Обійми тісні між добром і злочином…”

І як вона реагує? Не гнівом, не захистом. А болем:

“О, Гамлете, спинись.
У серці дзвінко ти мені озвавсь…”

Тут видно – вона не черства. Але й не готова до правди. Вона не гравець, а глядач у театрі крові. А ви помічали? Вона майже не діє самостійно. Весь час – у тіні чужих рішень.

Мати чи королева?

Ось дилема. Гертруда любить Гамлета – в цьому немає сумніву. Вона піклується, заступається, боїться за нього. Але водночас вона не здатна зрозуміти його біль. І не готова змінити своє життя заради нього.

У розмові з Гамлетом вона зізнається:

“Не знаю, чим я завинила…”

Але чи справді не знає? Чи просто не хоче знати?

Її трагедія – у виборі між сином і короною. І вона обирає… компроміс. Тобто – нічого. І ось що важливо: за це вона заплатить.

Найбільша її сцена – смерть

А тепер – увага: найяскравіше обличчя Гертруди проявляється саме в її останній сцені. Під час отруєної дуелі вона випиває вино, призначене Гамлетові. Випадково чи навмисне? Неважливо. Важливо – як вона це каже:

“Напій цей – в честь твого успіху, Гамлете…”

І лише після цього Клавдій шепоче: “Не пий”. Але пізно. Вона вже зробила свій вибір.

“О, Гамлете, напій був отруєний…”

І ось тут – її очищення. Вона вмирає як мати, не як королева. Не як тінь Клавдія – а як захист синові. І в цій миті – вся її правда.

Три ключові риси Гертруди

Героїня складна. Але якщо розкласти її на риси, от що виходить:

• Поступливість. Вона легко приймає новий порядок речей, навіть якщо цей порядок убив її чоловіка.
• Чутливість. Вона щиро переживає, навіть коли нічого не може (або не хоче) змінити.
• Жіночість. Не фемінізована сила, а саме емоційність, м’якість, вразливість – усе це в ній є.

А тепер про головне: чи винна вона?

Ось питання, яке висить у повітрі. Чи можна її виправдати? Вона не вбивала. Не плела інтриг. Але вона мовчала. А мовчання – це теж дія.

І тут усе, як у житті. Інколи не треба бути злочинцем, щоб бути частиною злочину. Треба лише… нічого не зробити.

“О, не тикай мене в гріх, що я вчинила,
Бо серце жене геть…”

Ця її фраза – вже після визнання. Але чи не запізно?

Підсумуємо

Гертруда – це образ жінки, яка любить, але не бореться. Яка відчуває, але не діє. Вона не зла. Вона – слабка. І саме ця слабкість стала фатальною. Не для неї однієї – для всієї родини.

А тепер скажіть чесно – хіба таких Гертруд не буває навколо нас?