Історія видання збірки «Квіти зла» Бодлер

Що станеться, якщо поезія не просто зачіпає, а викликає судовий процес? Якщо книжка стає об’єктом цензури, але все одно – вистрілює в літературне безсмертя? Саме це – історія “Квітів зла” Шарля Бодлера. І повірте: вона не менш драматична, ніж самі вірші.

Як усе почалося: перші кроки до збірки

Дозвольте повідомити: ще в 1846 році Бодлер натякав, що готує щось велике. У його есе “Салон” промайнула думка про книгу віршів. Але на той момент він був більше відомий як критик та денді, ніж як поет.

Уявіть собі – роками поет ходив з рукописом, чекав слушного моменту, шукав грошей і правильного видавця. Цікаво те, що спочатку збірка мала називатися не “Квіти зла”, а “Лімби”.

Перші 18 віршів з’явилися у респектабельному журналі “Revue des deux Mondes” у 1855 році. Це була проба пера перед великим виходом. І вона вистрілила. Деякі критики схопилися за голову, а дехто, навпаки, захоплено заговорив про “нову поезію”. Це був початок великої бурі.

Перше видання – скандал і слава

5 лютого 1857 року Бодлер надсилає готовий рукопис видавцю Огюсту Пуле-Малассі. І вже 25 червня книжка потрапляє в книгарні. Тираж – 1100 примірників. Ніби небагато, але враховуючи, що це була збірка поезії, тираж доволі пристойний.

А далі – справжній вибух. 5 липня у “Le Figaro” з’являється стаття, де “Квіти зла” названо аморальними, розбещеними й образливими. Як вам таке: уже через два тижні поета та видавця викликають до суду за “порушення суспільної моралі та релігії”.

І справді, деякі вірші викликали обурення – “Лесбос”, “Прокляті жінки”, “Метаморфози вампіра”, “Коштовності”… Усі ці тексти зображували еротику, смерть, тілесність – іноді брутально, іноді ніжно, але завжди сміливо.

Цитата з вірша “Коштовності”:

Її тіло – коштовність, що виблискує сміло,
Де кожен погляд, мов злодій, краде світло.
Намисто зміїно лягає на шию,
Й тремтить на грудях – як перша стихія.

Суд визнає шість віршів “непристойними”, а Бодлера штрафують на 300 франків. Для довідки: це був майже річний дохід працівника. Видалені тексти пізніше побачили світ окремо – в Брюсселі, під назвою “Les Épaves” (тобто “Покидьки”).

Друге видання – перезавантаження без цензури

Хочете дізнатись щось цікаве? У 1861 році, вже після суду, Бодлер видає друге, перероблене видання. Заборонені шість віршів прибирають. Але натомість поет додає 32 нові – деякі з них ще глибші, ще темніші, ще більш “злосливі” на вигляд.

З’являється новий цикл – “Паризькі картини”. Це важливо: поет ніби кидає виклик суспільству, додаючи урбаністичну тугу, самотність у місті, страх перед юрбою.

З вірша “Самотність у натовпі”:

Серед тіней будинків, де світає дощем,
Я йду – без імені, без голосу, ні з чим.
Париж шумить – і тисне мов камінь,
А я – мов тінь під іншим іменем.

У цьому виданні вже 126 віршів. А головне – змінюється порядок циклів. Бодлер ставить “Бунт” перед “Смертю”. Це не випадковість. Це – крик людини, яка намагається чинити спротив перед тим, як здатися.

Третє видання – післясмертна поява повної збірки

1867 рік. Бодлера більше немає. А вже в 1868-му в Брюсселі виходить повне зібрання віршів – з усіма шістьма забороненими текстами. 151 вірш. Повний обсяг задуму.

Це видання стало канонічним. Саме воно й лягло в основу подальших перекладів, адаптацій, літературознавчих досліджень. Збірку нарешті побачили в цілісному вигляді – з усіма її контрастами, провокаціями і поетичними жахами.

А далі – реабілітація

А тепер уявіть собі: минуло майже століття, і тільки у 1949 році заборону зняли офіційно. Так, судові звинувачення проти книги були анульовані лише через 92 роки після її першої публікації.

Це наводить на думку, що справжня література – не для швидкої слави. Вона, як хороше вино, вимагає часу. І навіть якщо спочатку її проклинають – рано чи пізно визнають.

Чому ця історія варта уваги:

• “Квіти зла” – єдина поетична збірка Бодлера. Але яка! Вона вплинула на Верлена, Малларме, Рембо, Рільке, Т.С. Еліота – і список можна продовжувати.
• Судовий процес зробив її ще більш відомою. Заборона – найкраща реклама, згодні?
• Цензура не знищила силу тексту. Навпаки – посилила інтерес до нього.
• Збірка постійно розвивалася. Бодлер працював над нею все життя. Це була його поетична автобіографія, замаскована під вірші.

Висновок

“Квіти зла” – це не просто поезія. Це літературний протест, особиста сповідь і художній експеримент в одному флаконі. Історія видання цієї збірки – це теж історія мистецтва, яке не йде на компроміс. Бо, як писав сам Бодлер:

“У цю жорстоку книгу я вклав усе моє серце, усю мою ніжність, усю мою віру. усю мою ненависть…”

А значить – ця книга ще довго битиметься за місце в кожному читацькому серці.