Портрет Демка з твору «Джури козака Швайки»

Чи знайомі ви з хлопцем, який не знає своєї сили? Таким, що може голими руками підняти воза, але не розуміє, як правильно його витягнути з багнюки?

Ось саме таким є Демко Дурна Сила – один із найбільш колоритних персонажів повісті Володимира Рутківського «Джури козака Швайки».

Це не просто веселий і трішки незграбний юнак. Це – символ справжньої народної сили: простої, потужної і трохи наївної. Але давайте розглянемо його ближче.

Демко – силач, що не вміє її стримувати

Чи доводилося вам бачити людину, яка одним рухом ламає граблі, хоча хотіла просто взяти їх до рук? Або тягне воза, а в підсумку – вириває з нього дишло? Саме такою «дурною» (в значенні неконтрольованою) силою володіє Демко.

Ось одна зі сцен, що ідеально ілюструє його характер:

«Як стисне комусь руку, то у того аж пальці злипаються. А одного разу дядьки змагалися, хто зможе витягти навантаженого воза з багнюки. Тягли, тягли — ні в кого не виходило. А Демко підійшов, уперся в землю, смикнув за дишло — і відлетів кроків на п’ять. Разом із дишлом. А віз так і залишився в баюрі».

Чи не нагадує вам це персонажів народних казок? Тих самих, де богатир може зрушити гору, але не знає, що робити з тією горою далі.

Добрий, як хліб, і наївний, як дитина

Демко – не просто силач. Він – великий добряк. Це такий хлопець, який може захистити друга, навіть не замислюючись про наслідки. Він не жорстокий, не мстивий, не хитрий. Навпаки – Демко щирий, відкритий і наївний.

Коли його друзі Грицик і Санько вирішують розібратися з вовкулаками, він без вагань бере свою улюблену довбню і йде з ними. Чому? Бо його попросили. Йому не потрібні глибокі пояснення чи хитрі аргументи. Його щирість у цьому і є його суперсилою.

Ось що відбувається, коли друзі пропонують йому піти разом:

«Ну чого ти не хочеш іти з нами, чого? — допитувався Грицик. — Ти ж нічого не боїшся. Ми ж бачили, як ти хотів зупинити Петрика.»
— Так то бугай… — нерішуче відмагався Демко. — Його ж видно, за що хапати. За роги чи за хвоста… А там — вовкулака. За що ти його вхопиш?»

Тут уся суть Демка: він не боїться сили, бо знає, як із нею впоратися. Але чогось невидимого – вже страшно. А втім, він все одно йде, бо друзі його покликали.

Чому його називають “Дурна Сила”?

Дехто може подумати, що це просто прізвисько, мовляв, Демко не надто кмітливий. Але насправді тут є глибший сенс. Його сила «дурна» не тому, що він сам дурний, а тому, що не завжди знає, як її правильно застосувати.

Він не злий, не агресивний, не грубий – він просто не розуміє, як контролювати те, що дано йому природою. І це робить його надзвичайно цікавим персонажем.

Врешті-решт, хіба ж сила – це лише м’язи? Чи, можливо, сила – це ще й здатність її правильно використати? Над цим Демкові ще доведеться задуматися.

Висновок: чи справді він такий “дурний”?

Якщо придивитися уважніше, то Демко Дурна Сила – це уособлення тих чеснот, які українці цінували в козацькі часи:

• Фізична міць
• Вірність друзям
• Простота і щирість
• Готовність допомогти

Він схожий на багатьох героїв козацьких легенд, на богатирів, що спершу здаються простуватими, але врешті-решт виявляються справжніми велетнями духу.

А як вам здається – чи такий вже він «дурний», цей Демко? 😉