Актуальність творчості Мольєра сьогодні

Мольєр жив у XVII столітті. А тепер уявіть: його тексти досі грають у театрах, цитуються в університетах, переосмислюються в сучасному мистецтві. Чи не здається вам дивним, що автор комедій про буржуа, священиків і шарлатанів досі б’є у саме серце сучасності?

Тартюф – наш сучасник у піджаках

От дивіться: “Тартюф” – це не просто історія про лицеміра, який втирається в довіру. Це універсальна модель обману. А тепер згадайте будь-якого політика, який говорить про мораль, а сам не платить податки. Знайомо?

Ось вам цитата, що звучить сьогодні не менш гостро, ніж три століття тому:

“Святий вигляд – ще не доказ чесноти.
І діла – єдине, що показують правду”

Відкрито кажучи, таких “святих” і зараз вистачає. І саме тому ми знову і знову звертаємось до Мольєра – бо він не старіє, він пророкує.

Медичний абсурд з “Уявного хворого”

Чи вам відомо, що в Мольєра був конфлікт з лікарями? І не тому, що він не любив лікуватись. А тому, що бачив у медицині свого часу більше комерції, ніж турботи.

У п’єсі “Уявний хворий” головний герой Арган сам собі вигадує хвороби, бо йому це вигідно. А лікарі – тільки підтакують, виписуючи нескінченні рецепти:

“Щоб вилікувати його печінку,
треба промити шлунок,
щоб промити шлунок,
треба проколоти селезінку…”

Уявіть собі – три століття тому! А хіба сьогодні не буває, що діагнози ставлять за принципом “аби більше заробити”? Ось чому ця сатира актуальна як ніколи.

Дон Жуан і його маски

А тепер про мораль. У п’єсі “Дон Жуан” головний герой – цинік, що кидає жінок, ображає віруючих, зневажає правила. Словом, справжній анархіст у перуці. Але як же він схожий на багатьох персонажів з інфопростору!

У монолозі Дон Жуана чути те саме, що ми чуємо з вуст інтернет-“гуру” й блогерів:

“Я живу так, як хочу.
А ті, хто засуджує – просто заздрять.”

Ось що цікаво: Мольєр у цій п’єсі не просто насміхається – він попереджає. Бо за зухвальством Дон Жуана стоїть прірва – самотність і страх.

Гарпагон як метафора хижацтва

Чули ви щось більш сучасне, ніж образ жадібного Гарпагона зі “Скупого”? Цей персонаж – уособлення культу збагачення, коли навіть любов до дітей поступається любові до грошей:

“Моя дочка – заміж? А придане?
Це що – пожертва?!”

Це наводить на думку, що Мольєр давно описав тих, хто вважає родину інвестицією. А таких у кожному поколінні вистачає. Просто раніше вони тримали золоті монети в скринях, а сьогодні – на рахунках у банку.

Журден: амбіції без основи

Переходячи до “Міщанина-шляхтича”, тут ми бачимо персонажа, який, не маючи освіти, манер чи розуміння культури, прагне стати “паном”. І чим більше він намагається, тим комічнішим стає:

“Я вже вчуся фехтуванню, танцям і французькій!
Тобто шляхетності!”

Якщо подивитися навколо, то знайдуться ті, хто думає: “куплю костюм, візьму курс – і вже я інтелігент”. А от Мольєр сміється з цього ще в XVII столітті. Актуально? Як ніколи.

Чому ми досі його читаємо

Хочу поділитися: у творчості Мольєра є кілька потужних сигналів, які тримаються на плаву і сьогодні:

• Сміх як ліки проти брехні – коли суспільство не слухає серйозних слів, воно дослухається до жарту.
• Типажі, а не персонажі – саме тому їх так легко знайти серед сучасників.
• Мова правди – прямолінійна, іронічна, жива. Те, чого нам часто бракує.
• Протест проти фальші – в усіх її проявах: релігійній, науковій, побутовій.

Вічний автор для щоденного життя

Маю сказати: Мольєр актуальний не тому, що ми живемо в минулому. А тому, що деякі проблеми так і не зникли. А ще – тому, що він навчив нас сміятись не просто з інших, а з себе.

Його п’єси – не музейні експонати. Це живий механізм, який заводиться щойно глядач упізнає себе в герої. І поки це трапляється – Мольєр живе.

Висновок

Якщо комедія – це правда, яку можна витримати лише зі сміхом, то Мольєр був одним з тих, хто говорив її найгучніше. І, чесно кажучи, ми досі не навчилися сміятися так чесно, як він умів це показати.