Аналіз (паспорт) роману «Мандри Гуллівера» Свіфт

Якщо ви досі вважали, що “Мандри Гуллівера” – це дитяча казочка про країну ліліпутів, то у мене для вас новина: усе набагато серйозніше й… зухваліше!

Автор, назва, рік

• Автор: Джонатан Свіфт – сатирик з перцем, який не боявся сказати владі все в очі.
• Назва: “Мандри Гуллівера” (повна назва – довга, як парламентські дебати: Travels into Several Remote Nations of the World…)
• Рік створення: 1726 – початок XVIII століття, Європа кипить інтригами, реформами й колоніальними війнами.

Жанр і рід

• Жанр: сатиричний пригодницький роман, з елементами фентезі, філософії та політичної сатири.
• Літературний рід: епос (але який живий і в’їдливий!)

Тема і головна ідея

• Тема: подорожі лікаря Лемюеля Гуллівера в уявні країни з абсолютно різними суспільними системами та цінностями.
• Головна ідея: людська цивілізація – далеко не ідеал, а влада, релігія й суспільство – це іноді не більше, ніж комічний театр. Ідеальний правитель? Такий, що вміє слухати, не веде війн і не танцює на канаті заради посади.

Головні персонажі

• Лемюель Гуллівер – лікар, мандрівник, критик свого часу, голос автора й дзеркало для людства.
  

  “Та через два роки мій добрий учитель Бетс помер… бо сумління не дозволяло мені наслідувати нечесні вчинки інших лікарів”

• Імператор Ліліпутії (Маллі Аллі Г’ю) – карлик із гігантським его, символ абсурдної монархії.
  

  “Краса і жах всесвіту… найвищий із усіх синів людських”

Другорядні герої

• Флімнеп – лорд-канцлер, головний інтриган; міністр без совісті.
• Скайреш Болголам – адмірал, ще один недруг Гуллівера.
• Релдресель – єдиний адекват, та й той здається…

Сюжетні лінії

Пригоди Гуллівера в чотирьох унікальних країнах:

• Ліліпути – політика на рівні фарсу.
• Бробдінгнег – країна велетнів, де людина виглядає жалюгідно.
• Лапута – наукова фантастика, де наука відривається від реальності.
• Гуїгнгнми – утопія, де коні мудріші за людей.

Композиція

• Структура: чотири частини – чотири різних погляди на людство.
• Подача: від імені самого Гуллівера – щоденниково-сповідальна манера.
• Інтонація: змінюється – від іронічного спостерігача до розчарованого самітника.

Проблематика

1. Влада й корупція
2. Протиставлення моралі та безглуздих традицій
3. Політична боротьба (як вам: війна через кінець яйця?)
   

   “…видали указ, щоб всі піддані розбивали яйця тільки з гострого кінця”

4. Виховання – навіщо батьки, якщо є державні школи?
5. Людська гідність – чи залишилась вона, коли людина поводиться гірше за звіра?

Місце і час дії

• Місце: вигадані країни (Ліліпутія, Бробдінгнег, Лапута, країна гуїгнгнмів) – алегоричні образи Англії, Франції, Ірландії тощо.
• Час: умовно XVIII століття – з явними алюзіями на сучасні Свіфту політичні реалії.

Художні засоби

• Алегорія – Ліліпути = дріб’язкові політики.
• Іронія – гостра, мов скальпель.
• Гіпербола – велетні, мікроскопічні люди, літаючі острови.
• Паралелі з реальністю – “канатні танці” – алегорія призначення на посади.

“Хто виконує всі штуки найдовше і з найбільшою спритністю, той дістає нитку, що носить замість пояса”

(А вам знайомо таке в сучасній політиці?)

План твору (I частина)

1. Знайомство з Гуллівером
2. Корабельна аварія та потрапляння до Ліліпутії
3. Полон і перші контакти з ліліпутами
4. Життя у храмі, здобуття довіри імператора
5. Війна з Блефуску, блискуча перемога Гуллівера
6. Політичні інтриги, звинувачення в зраді
7. Втеча до Блефуску, порятунок
8. Повернення додому

Фінальна думка

Чи вартий світ, у якому живе Гуллівер, порятунку? Можливо. Але перш за все – він потребує дзеркала. І Свіфт майстерно його піднімає.