Чим закінчилась поема «Бояриня» Л. Українки

Драматична поема «Бояриня» Лесі Українки – це твір, який вражає глибиною конфлікту між людиною та середовищем, між мрією та реальністю. Фінал твору – трагічний і символічний водночас.

Оксана, головна героїня, занепадає на чужині, її стан погіршується, і, попри всі надії Степана, одужання не настає. Хоча текстуально смерть Оксани не показана, фінальні слова і контекст твору однозначно натякають на її близький кінець.

Фінальна сцена: відчай і прийняття долі

У п’ятій дії Оксана вже не та жвава, енергійна дівчина, якою була на початку. Вона ослаблена, змучена, її очі запалі, але блищать лихоманковим блиском. Мати Степана та служниці виводять її в садок – останнє місце, де вона ще може побачити природу і відчути бодай слабкий подих свободи.

В цей момент Степан, який намагається підтримати дружину, сповіщає їй «добру» новину – цар нарешті дозволяє повернутися на Україну. Проте реакція Оксани зовсім не та, на яку він сподівався. Вона гостро кидає йому у відповідь:

«Як ти кажеш? Утихомирилось? Зломилась воля, Україна лягла Москві під ноги, се мир по-твоєму – ота руїна? Отак і я утихомирюсь хутко в труні.».

Ці слова – ніби останній постріл її духу. Вона більше не вірить у повернення, не вірить у зміни. Для неї «утихомирення» – це смерть, єдиний вихід із неволі.

Степанова надія та її марність

Степан, попри все, все ще сподівається, що рідна земля врятує Оксану. Він говорить:

«Ти одживешся на Вкраїні. Москва ж не може заступити сонця, зв’ялити гаю рідного, зсушити річок веселих.».

Але Оксана вже не вірить у це. Вона знає, що її сила вичерпана. Вона знає, що Україна, яка могла б стати для неї порятунком, уже сама занурена в темряву поневолення.

Чи помирає Оксана?

Леся Українка не дає прямої відповіді, але текст недвозначно вказує на смерть героїні. Її останні слова сповнені передчуття близького кінця. Її фізичний стан, її слова про труну – усе свідчить про те, що вона не переживе цього полону.

Можливо, саме тому авторка не змальовує її смерть прямо: це не просто фізичне згасання людини, а символічна загибель української душі в умовах московської неволі. Оксана не змогла жити в цих умовах – і тому її фінал логічний.

Що означає такий фінал?

Леся Українка не просто змалювала особисту трагедію жінки, яка опинилася в чужій культурі. Вона показала трагедію всієї України: її волю, її дух знищують не силою, а поступово, повільно, через рабську покірність, через відмову від власної гідності. Оксана не змогла пристосуватися, але Степан зміг. І саме це – головний конфлікт твору.

Фінал «Боярині» – не тільки про смерть Оксани, а й про моральну поразку тих, хто змирився з неволею.

Висновки

1. Оксана у фіналі твору знесилена і майже напевне помирає.
2. Її смерть – не просто фізичний кінець, а символ загибелі української свободи.
3. Степан залишається жити в Москві, змирившись із її порядками, що підкреслює різницю між героями.
4. Леся Українка через цю історію засуджує пристосуванство і нагадує про важливість боротьби за власну національну ідентичність.

Таким чином, «Бояриня» – це не просто історія про нещасливе кохання. Це глибока, болюча правда про українську долю, яка, на жаль, залишається актуальною й сьогодні.