Чим закінчився роман «Артеміс Фаул» Колфер
У фіналі першої частини “Артеміса Фаула” стає зрозуміло одне: якщо хтось і вміє переграти весь чарівний народ, то це – дванадцятирічний геній із лондонської вілли. Але хід подій набуває зовсім неочікуваного повороту – не стільки сюжетного, скільки емоційного. От дивіться, як усе склалося.
Обмін заручницею: золото чи пастка?
Отже, ситуація на грані: Артеміс тримає в заручниках офіцерку ЛЕППРКОНу – Холлі Куць. Вимога проста – тонна золота. Натомість підземна поліція готова ризикнути всім.
“Ви можете зайти до мого будинку тільки через мій труп”, – кидає Фаул у трубку. І поки хтось сприймає це за метафору, психологи ЛЕППРКОНу трактують це буквально: якщо господаря не стане – дозвіл автоматично є.
І тут ЛЕППРКОН іде ва-банк. У гру вступає гном Мульч Копач – злодій, якого не шкода. Він “загинув”, тікає, але встигає дати Холлі шанс. Та проводить Ритуал прямо у в’язниці, відновлює магію і… лікує Лаккея, якого ледве не вбив троль.
“Я не могла дати тобі померти. Навіть якщо ти на боці ворога” – зізнається Холлі після порятунку.
Цей момент переламує тон усієї історії. Починаєш ловити себе на думці: між ворогами виникає щось більше, ніж просто зручний союз.
Магія часу і пастка всередині
Артеміс не дарма читає Книгу. Він знає: щоб уникнути вторгнення, треба залишитися в межах тимчасового поля – такого собі магічного кокона, що зупиняє час. Під час бомбардування біологічною зброєю ЛЕППРКОН розраховує: все живе зникне, майно залишиться. Чисто, технічно, без порушення закону.
Але є один нюанс – Артеміс грає на випередження.
“Як ти думаєш, чому ти не хочеш спати? Ми всі під снодійним. Навіть Джульєтта”, – пояснює він Лаккею.
Фішка в тому, що магія зупиняє тіло в тому стані, в якому воно увійшло в поле. Артеміс, Лаккей і Джульєтта просто випили снодійне. Вуаля! Вони – сплять. І тому, коли бомба спрацьовує, їхній мозок уже “не зчитується” магічною системою. І вони, фактично, вислизають із пастки.
“Мозок не розпізнав часу. Значить, ми – не в полі. А значить – вижили”.
Серйозно, це як зламати саму природу магії, скориставшись її внутрішніми правилами. І це не голлівудська вигадка, це логіка, підкріплена знаннями. Як на шаховому полі.
Наслідки: золото, материнство, еволюція
А далі – те, чого ніхто не чекав. Артеміс отримує золото. Тонну. Все, як просив. Але…
Він просить Холлі використати частину магії на маму – Ангеліну Фаул, яка втратила розум після зникнення чоловіка. І знаєте що? Холлі погоджується. Просто так. Без вигоди.
“Я бачу тебе, мамо. Я поруч”, – прошепотіла Ангеліна, коли очі знову стали живими.
Цей момент, по правді сказати, пробиває сильніше, ніж будь-яка стрілянина. Бо раптом стає зрозуміло: все це було не тільки про гроші.
Кілька важливих висновків
- Фаул не такий вже й холодний. Він ризикує життям заради родини, а це змінює все.
- Холлі бачить у ньому більше, ніж просто злодія. Між ними починає народжуватися довіра.
- ЛЕППРКОН визнає поразку. Вони йдуть із пустими руками, хоча мали всі ресурси, щоб виграти.
Цікаво, що…
- Артеміс виявився першим, хто переміг ельфів їхньою ж зброєю – не силою, а знанням.
- Його охоронець, Лаккей, убив троля без сучасної техніки – середньовічною булавою. Як вам таке?
- А ще – усі вижили. Так, навіть Мульч Копач. Бо хіба може чесний гном не втекти з в’язниці через власну “смерть”?
Чим усе завершилось?
- Артеміс отримав золото.
- Холлі – свободу.
- Ангеліна – спокій.
- ЛЕППРКОН – несподіваний урок.
- А читач – головне: натяк, що навіть найгеніальніший злочинець може стати героєм. Якщо захоче.
Висновок
Роман завершується перемогою. Але не тією, яку планував Артеміс. Він отримав більше, ніж багатство – він отримав шанс на інше життя. І, схоже, вперше замислився: а що, як перемагати – це не завжди про обман?
