Чим закінчився роман «Гордість і упередження» Остін

Не будемо зволікати – фінал “Гордості і упередження” Джейн Остін звучить як зітхання після довгої грози: напруга спала, буря минула, і сонце все ж пробилося крізь хмари. Але погодьтесь, що цей хепі-енд аж ніяк не банальний. І тут починається найцікавіше.

Хто з ким залишився: шлюбні союзи, яких ми чекали

У фіналі роману – одразу два весілля. Здавалося б, нічого несподіваного. Але йдеться не про самі події, а про те, як до них дійшло. Спочатку Бінглі таки повернувся до Недерфілда й зробив пропозицію Джейн. І вона, звісно, погодилася. Згадайте:

“Вона була настільки щаслива, що не вірила, що все це з нею насправді”.

А от далі – справжній драматичний фінт. Містер Дарсі вдруге пропонує Елізабет руку і серце. І цього разу… вона відповідає згодою. Але ні, це не та сама горда і колюча Елізабет з першої половини книги. І не той Дарсі, який раніше не міг уявити себе поруч із жінкою “нижчого рангу”.

“Він зробив усе це заради мене… я знову і знову не можу в це повірити”

Зізнається Елізабет, коли дізнається, що саме Дарсі допоміг з одруженням Лідії й Вікхема.

Що сталося з Лідією і Вікхемом?

А ось тут – класика Остін. Весілля, звичайно, було, але зі скреготом зубів. Містер Дарсі (уявіть собі!) не просто знайшов утікачів, а ще й оплатив усі борги Вікхема, організував йому місце у війську та забезпечив одруження. Від щирого серця? Швидше – з почуття відповідальності, про яке він потім скаже Елізабет.

“Якби я говорив більше про Вікхема, можливо, цього лиха вдалося б уникнути” – визнає Дарсі, тим самим остаточно ламаючи уявлення про свою гордість.

Чесно кажучи, Вікхем і Лідія – як дві вибухівки з таймером, які просто відклали момент катастрофи. Вони поїхали далеко на північ, але, як зазначає Остін, “надіялися на фінансову допомогу подружжя Дарсі”. А ви здивовані?

Еволюція героїв: що змінилось?

Ось що цікаво: найбільша інтрига фіналу – не в тому, хто з ким одружився, а в тому, ким ці люди стали. Дарсі вже не той гордий аристократ, що колись ледве зважився на знайомство. Він зізнається Елізабет у своїх почуттях –

“Якщо твої почуття залишились незмінними, скажи це – моє серце вже не зможе витримати ще однієї відмови”.

А Елізабет – не дівчина, що з першої ж фрази склала про нього уявлення. Вона визнає:

“Я була сліпа від самого початку – зневажила його, бо хотіла зневажити”.

Між іншим, Дарсі навіть написав тітці, леді Кетрін де Бург, повідомивши її про своє рішення. Так, тій самій Кетрін, що з піною на вустах вимагала від Елізабет обіцяти ніколи не виходити за нього заміж.

Символічна перемога над гордістю та упередженням

Погодьтесь, Остін не просто одружила героїв. Вона показала: щастя – це результат важкої внутрішньої роботи. Обоє – і Дарсі, і Елізабет – зламали у собі те, що не давало їм побачити одне в одному справжню людину. Гордість поступилася місцем повазі. Упередження – довірі.

До речі, згадаємо ще одну яскраву цитату, яка фактично підсумовує весь роман:

“Я почала розуміти, що найкращі серця не завжди живуть на видноті. Іноді треба просто зняти окуляри упередження”.

Це ж про нас, правда?

Чим усе завершилося після весілля

• Елізабет і Дарсі оселилися в Пемберлі. Їхнє життя – це поєднання любові, взаємоповаги і внутрішнього зростання.
• Джейн і Бінглі недовго затримались у Недерфілді й переїхали ближче до Дарсі.
• Кітті, позбавлена поганого впливу Лідії, стала розумнішою і стриманішою.
• Лідія й Вікхем продовжили шукати вигоду.
• Леді Кетрін з часом таки змирилася із вибором племінника.
• Містер Беннет частенько навідувався до Пемберлі – адже, як не крути, Ліззі була його улюбленицею.

І кілька слів наприкінці

Не шукайте у фіналі “Гордості і упередження” голлівудської солодкавості. Тут щасливий кінець має ціну – чесність перед собою, здатність змінюватись і бачити більше, ніж поверхню. Хіба це не найкраще, чим може завершитись будь-яка історія?

“Щастя в шлюбі цілком залежить від удачі”, – іронізувала Джейн Остін на початку.

А у фіналі підморгує читачеві: та все залежить не від удачі, а від того, чи зуміли ви зрозуміти – хто ви і чого хочете насправді.