Цитатна характеристика дядька Володимира з повісті «Щедрий вечір» Стельмаха

От уявіть собі чоловіка, який завжди рахує копійки, але ніколи не віддасть зайвого. Це дядько Володимир. Один із тих, хто ніби й свій, але в нього завжди знайдеться привід щось «віджати» або «вигідно домовитися».

Він живе у власному вимірі, де найголовніше — нажива. І це видно не тільки з його вчинків, а й зі слів.

Скупість як життєва філософія 💰

«От, ік приміру, була б коло мене в сусідньому дворі красива жінка. То що б я робив? Крадькома придивлявся б до цієї краси, одним оком пильнував би жінку, а другим сусідку, навіть щось подарувати б їй захотілося. А кому від цього користь? Ні моїй роботі, ні моєму сусіду, ні моїй жінці, ні мені. От бачите, як невигідно жити рядом з чиєюсь красою…»

Так от, він так само міркує про грушу, яка росте не у його дворі. Логіка проста: раз дерево дає плоди, значить, воно має належати йому. Без сентиментів. Просто бізнес.

І ще один яскравий момент:

«Він уночі свою грошву мірками міряє і всю у землю впаковує.»

Дядько Володимир — типовий скнара, що боїться витратити зайву копійку, навіть коли грошей у нього більше, ніж достатньо. Але ж він не дурний! Він хитрий, мов лис.

Дядько Володимир — майстер «чесної» махінації 🃏

Як вам таке: люди ще не встигли відійти від розподілу дідизни, а він уже прийшов «вибивати» свою частку. Його головний козир — груша, яку він називає своєю. Він навіть пропонує суд!

«От усі на небі святі бачать, що переплачую!» — вигукує він під час торгу за землю.

Ну а як же! Чоловік, у якого «п’ятірки, як зорі в жнива», ще й торгується. Бо ж чим менше заплатить, тим спокійніше йому спатиметься.

Чи є у нього хоча б крапля людяності? 🤔

Чесно кажучи, це питання відкрите. З одного боку, він не робить нічого прямо злого — не краде, не обманює відверто. Але й допомоги від нього не чекайте. Коли сім’я Панаса опинилася у скрутному становищі, він боявся навіть підійти ближче — раптом позичати гроші попросять?

І ще один нюанс: його любов до круглого числа.

«Навіть жінку брав тільки з круглим числом — шістнадцятку. Було б їй сімнадцять років — не одружився б.»

Ну що тут скажеш? Цифри для нього важливіші за почуття.

Підсумуємо 🎯

Дядько Володимир — не лиходій, але й не добряк. Він — втілення сільського хитруна, який перш за все думає про вигоду. У ньому поєдналися і комічність, і трагічність. Він не змінюється, не кається, не розуміє, що гроші — не головне.

І, що найцікавіше, таких, як він, вистачає і сьогодні. Тож, читаючи «Щедрий вечір», не дивуйтеся, якщо раптом впізнаєте когось із знайомих у цьому персонажі. 😏