Цитатна характеристика Гертруди з трагедії «Гамлет»
Гертруда – не просто мати принца Гамлета. Вона – тонка межа між владою і слабкістю, між любов’ю і самозрадою. І ось що цікаво: її слова – наче дзеркало часу, повне натяків, мовчань і напівправд.
У чому загадка Гертруди?
Гертруда – одна з тих героїнь, про яких завжди сперечаються. То вона м’яка і наївна? Чи хитра і цілком свідома своїх вчинків? А може, обидва варіанти правдиві одночасно? От у цьому і сіль.
Ще в першій сцені Шекспір розставляє акценти. Гамлет з болем і сарказмом каже про поспішний шлюб матері з Клавдієм:
“О, занадто швидко ти у ложі дядька…”
Усього два місяці після смерті чоловіка – і вже нове весілля. Уявіть лише, як це вдарило по синові. І все ж – Гертруда мовчить. Жодного каяття, жодного пояснення. Тиша – її щит.
Жінка між двома вогнями
Чи знала Гертруда про злочин Клавдія? Дискусійне питання. Але вона точно відчувала: щось не так. Гамлет, розмовляючи з нею у сцені в її покоях, обвинувачує матір:
“Ти шлюбом скверниш крові царський сан,
Обійми тісні між добром і злочином…”
І як вона реагує? Не гнівом, не захистом. А болем:
“О, Гамлете, спинись.
У серці дзвінко ти мені озвавсь…”
Тут видно – вона не черства. Але й не готова до правди. Вона не гравець, а глядач у театрі крові. А ви помічали? Вона майже не діє самостійно. Весь час – у тіні чужих рішень.
Мати чи королева?
Ось дилема. Гертруда любить Гамлета – в цьому немає сумніву. Вона піклується, заступається, боїться за нього. Але водночас вона не здатна зрозуміти його біль. І не готова змінити своє життя заради нього.
У розмові з Гамлетом вона зізнається:
“Не знаю, чим я завинила…”
Але чи справді не знає? Чи просто не хоче знати?
Її трагедія – у виборі між сином і короною. І вона обирає… компроміс. Тобто – нічого. І ось що важливо: за це вона заплатить.
Найбільша її сцена – смерть
А тепер – увага: найяскравіше обличчя Гертруди проявляється саме в її останній сцені. Під час отруєної дуелі вона випиває вино, призначене Гамлетові. Випадково чи навмисне? Неважливо. Важливо – як вона це каже:
“Напій цей – в честь твого успіху, Гамлете…”
І лише після цього Клавдій шепоче: “Не пий”. Але пізно. Вона вже зробила свій вибір.
“О, Гамлете, напій був отруєний…”
І ось тут – її очищення. Вона вмирає як мати, не як королева. Не як тінь Клавдія – а як захист синові. І в цій миті – вся її правда.
Три ключові риси Гертруди
Героїня складна. Але якщо розкласти її на риси, от що виходить:
- Поступливість. Вона легко приймає новий порядок речей, навіть якщо цей порядок убив її чоловіка.
- Чутливість. Вона щиро переживає, навіть коли нічого не може (або не хоче) змінити.
- Жіночість. Не фемінізована сила, а саме емоційність, м’якість, вразливість – усе це в ній є.
А тепер про головне: чи винна вона?
Ось питання, яке висить у повітрі. Чи можна її виправдати? Вона не вбивала. Не плела інтриг. Але вона мовчала. А мовчання – це теж дія.
І тут усе, як у житті. Інколи не треба бути злочинцем, щоб бути частиною злочину. Треба лише… нічого не зробити.
“О, не тикай мене в гріх, що я вчинила,
Бо серце жене геть…”
Ця її фраза – вже після визнання. Але чи не запізно?
Підсумуємо
Гертруда – це образ жінки, яка любить, але не бореться. Яка відчуває, але не діє. Вона не зла. Вона – слабка. І саме ця слабкість стала фатальною. Не для неї однієї – для всієї родини.
А тепер скажіть чесно – хіба таких Гертруд не буває навколо нас?
