Другорядні герої казки «Маленький принц» Сент-Екзюпері
Давайте будемо чесними: у “Маленькому принці” взагалі немає випадкових персонажів. Навіть ті, кого ми називаємо “другорядними”, несуть на собі вагу сенсів не меншу, ніж сам Принц або Лис. Вони – як дзеркала, що показують нам нас самих. І деякі з цих відображень – ой які незручні…
Король, який наказує навіть зорям
От уявіть собі людину, яка хоче бути головною – навіть тоді, коли немає над ким керувати. Це і є Король з однієї з планет. Він сидить на троні, а в його наказах немає жодної логіки – лише прагнення мати владу.
Цитата, яка це ідеально ілюструє:
“Я маю право наказувати, бо я король”.
Але Принц не вражений. Він швидко помічає: повеління, які не мають сенсу, не мають і сили.
Честолюбець – той, хто живе в оплесках
Наступний типаж – знайомий усім, правда? Людина, яка живе заради визнання. Честолюбець хоче, аби його хвалили постійно. Причому – байдуже за що.
“Ти мене обожнюєш?” – питає він у Маленького принца. Той знизує плечима.
І як тут не задуматися: а скільки людей сьогодні “живуть для лайків”, замість того, щоб просто – жити?
П’яниця, що соромиться себе самого
Цей герой – наче петля логіки. Він п’є, бо соромиться, що п’є. Замкнене коло, з якого не може вибратись.
“Чого ти п’єш?” – питає Принц.
“Щоб забути, що мені соромно”.
І знову – стусан нам, дорослим. Бо скільки речей ми робимо не тому, що хочемо, а тому, що… не знаємо, як інакше.
Бізнесмен, що рахує зірки
Бізнесмен – втілення абсурдної одержимості володінням. Він рахує зорі, бо вважає, що вони йому належать. А далі – занотовує їх кількість у зошит. І все.
Маленький принц із подивом запитує: “А навіщо тобі ці зорі?”
Відповідь “вбиває”:
“Щоб бути багатим”.
І тут хочеться зупинитись і подумати: що саме ми збираємо все життя – речі чи сенси?
Ліхтарник – єдиний, хто не смішний
А ось це – інша історія. Ліхтарник щосекунди вмикає та вимикає ліхтар, бо так каже інструкція. Він не ставить запитань, не філософствує – просто робить свою справу.
І – увага! – Принц поважає саме його. Бо той “не думає про себе”.
Цитата на підтвердження:
“Його праця має сенс. Бо він дбає про щось інше, ніж про себе”.
Можливо, саме ліхтарник – єдиний, хто не втратив своєї зірки.
Географ, що нічого не бачив
І останній персонаж у цій філософській мандрівці – Географ. Він збирає знання, але сам нічого не вивчає.
“Я не подорожую. Я – занадто важливий для цього”, – каже він.
І от вам іронія: той, хто має знати все про світ, ніколи не виходив за межі власного столу.
Уявіть: ціла енциклопедія, яка нічого не бачила на власні очі…
А чому це важливо?
Бо кожен із цих персонажів – не просто сюжетна точка. Вони – типажі, які живуть у нас і поруч із нами. Іноді – ми самі й є ці герої:
- Королі, що хочуть контролювати все;
- Честолюбці, яким потрібна похвала, як кисень;
- П’яниці, що губляться у своїх виправданнях;
- Бізнесмени, які накопичують, але не живуть;
- Географи, які читають про життя, але не живуть ним;
- А іноді – Ліхтарники. Ті, що мовчки й щиро світять.
Тож…
Хочете дізнатись щось цікаве? У цих “другорядних” персонажах – більше глибини, ніж у багатьох головних героях інших книг. І хочеться запитати: а ким із них ви були сьогодні?
