Другорядні герої трагедії «Ромео і Джульєтта» Шекспір

Усі знають Ромео і Джульєтту – ці імена стали синонімами кохання. Але от що цікаво: якби не другорядні персонажі, їхня історія могла б мати зовсім інше звучання.

Зупинімось на хвилинку і задумаємося: хто ті тіньові фігури, які запускають головні конфлікти, підштовхують до рішень і змушують події розвиватися шаленим темпом?

Герцог Ескалус – голос закону

От уявіть: місто вибухає через давню ворожнечу. Хтось має сказати “стоп”. І цей хтось – герцог Ескалус. Він з’являється нечасто, але кожен його вихід – як гром серед ясного неба.

На початку трагедії він чітко каже:

“Хто знову порушить мир – той життям заплатить”.

Чи вам відомо, що саме цей вирок змушує Ромео тікати після вбивства Тібальта? Герцог – не просто чиновник. Він символ влади, яка спостерігає, але не завжди здатна втрутитися вчасно. Цікаво те, що лише після смерті закоханих він усвідомлює масштаб трагедії. Але вже пізно.

Мамка – більше, ніж служниця

Мамо, по правді, у Шекспіра – цілий театр в одній особі. Вона базікало, гумористка, дотепна, іноді надокучлива. Але ж хто був найріднішою людиною для Джульєтти? Саме вона.

Мамка приносить звістки від Ромео, прикриває побачення, навіть підтримує таємне весілля. Але – і це важливо – у вирішальний момент зраджує ідею кохання:

“Одружуйся з графом Парисом.
Він гарний, благородний юнак…”

Ви тільки вдумайтесь: у цю мить Джульєтта втрачає останню союзницю. І залишається одна.

Парис – чоловік не з тієї історії

Хто такий Парис? Молодий граф, родич герцога, офіційний наречений Джульєтти. Він чемний, багатий, з повагою ставиться до родини Капулетті. Але – у цій трагедії він “не на своєму місці”.

Він справді любить Джульєтту – можливо, по-своєму. Він навіть приходить на її могилу, аби вшанувати пам’ять. Але йому не дали шансу. Він – тінь. Людина, яка опинилась не в той час, не в тій історії.

Цитата, що підкреслює його трагізм:

“Нехай я вмру і разом з нею спочину…”

І, що іронічно, саме Ромео – закоханий суперник – вбиває Париса у склепі. Доля без пауз.

Бенволіо – миротворець, якого ніхто не слухає

А знаєте що? Якби всі дослухались до Бенволіо, трагедії могло б і не бути. Він постійно намагається згладити конфлікти. На початку – розбороняє бійку. Потім – вмовляє Ромео забути Розаліну. Після дуелі – пояснює герцогу, що сталося.

“Я був там. Слухайте мене – я скажу правду”, – говорить Бенволіо після смерті Тібальта.

Він як той голос розуму, який усі ігнорують. І це так болюче правдиво.

Сампсон, Григоріо, Абрам і Бальтазар – ті, хто запалює і дотягує

Це персонажі, яких легко недооцінити. Вони – слуги. Вони – тло. Але зверніть увагу:

• Сампсон і Григоріо починають трагедію. Саме їхня сварка з Абрамом (слугою Монтеккі) запускає першу сутичку.
• Бальтазар – слуга Ромео – той, хто приносить йому фальшиву новину про смерть Джульєтти. І саме він несвідомо підштовхує Ромео до отрути.

А тепер подумайте: якби Бальтазар не поспішав із звісткою, фінал міг би бути іншим. І знову – дрібна дія, велика наслідковість.

Отець Джон – людина, яку зупинила випадковість

Цей герой з’являється лише раз, але від нього залежить усе. Він мав передати Ромео листа від Лоренцо. Він – ключ до розв’язки. Але його затримують через чуму. Випадковість – і трагедія стає невідворотною.

Фішка в тому, що іноді відсутність – теж дія.

Персонажі, які формують фон

Окремо хочеться згадати:

• Слугу Капулетті, який не вміє читати – і саме тому звертається до Ромео по допомогу. Це веде того на бал – до зустрічі з Джульєттою.
• Капулетті та леді Капулетті – вони не другорядні формально, але в цій статті ми розглядаємо їх саме як фон для розвитку Джульєтти. Їхня наполегливість у питанні шлюбу з Парисом знищує все.

От цікава річ:

Другорядні герої в “Ромео і Джульєтті” – це не просто персонажі “на фоні”. Вони – механізми трагедії. Кожен робить крок, кожен зсуває події. Вони не менш важливі, ніж самі закохані.

Спробуйте уявити п’єсу без Мамки. Без Бенволіо. Без отця Джона. Вона розвалиться. Або стане зовсім іншою. А отже – це герої, яких ми не помічаємо, але саме вони тримають тканину драми.

“Біда не в зірках, а в нас самих” – каже один з героїв іншої шекспірівської п’єси. І це працює й тут. Не тільки головні, а й другорядні персонажі роблять “Ромео і Джульєтту” – трагедією на всі часи.