Головна думка роману «Буба: мертвий сезон» Космовська

Чесно кажучи, “Буба: мертвий сезон” – це не просто історія про дівчинку, яку кинув хлопець. Це книга про те, як вижити, коли життя крутиться, як дзиґа, а ти стоїш посеред цього урагану й намагаєшся не втратити себе. От тільки ураган цей – не з вітру й дощу, а з сімейних скандалів, зрад, фальшивих обіцянок, розчарувань і… надії.

Коли все летить шкереберть, головне – не розсипатись

А знаєте що? Буба – одна з найреальніших героїнь у підлітковій літературі. Вона не ідеальна. Вона плаче, ображається, мовчить, свариться, губиться – коротше, поводиться, як звичайна людина. І саме в цьому – ключова думка: залишайся собою, навіть якщо навколо все горить.

У житті Буби горіло буквально все:

• сім’я – батьки у стані постійного розлучення на паузі;
• стосунки – Мілош то з нею, то з Ребеккою;
• подруги – Агата в реабілітаційному центрі, Йолька – у своїх бізнес-схемах;
• дідусь – з головою у чатах під ніком “Блондиночка”.

“Ми ніби йдемо разом, а все-таки поодинці”, − подумала Буба.

І от у цій фразі – уся суть. Людина може бути оточена людьми й почуватися абсолютно самотньою. І це не кінець світу. Це – старт для внутрішньої перемоги.

Боротьба за себе – це не шаблонний хепі-енд

Це може вас здивувати, але головна ідея роману – не в перемозі над ворогом, не в знаходженні справжнього кохання і навіть не в сімейному порозумінні. Це історія про здобуття себе. Про внутрішню незалежність. Про здатність сказати: “Я варта більшого”.

Погляньте:

“Тепер в неї була справжня подруга”.

Після стількох ударів долі Буба не озлобилася. Навпаки – навчилася вибачати, вірити, підтримувати. Вона не зрадила себе, навіть коли світ був проти. І саме це – справжня сила.

А момент із подарунком Мілошу? Це не “ще один шанс хлопцю”. Це акт прощення і прощання водночас:

“Бажаю Тобі, щоб у свого бінокля ти завжди помічав рідкісні екземпляри, проте не забував про звичайних горобців…”

Це – крапка. Але не гірка, а усміхнена.

Життя – це не ідеальний роман. І слава Богу

Погодьтеся, роман Космовської був би нічого не вартим, якби все закінчилося весіллям або чарівним примиренням усіх героїв. А натомість маємо:

• тата, який заводить онлайн-флірт під ніком Лавина;
• дідуся, який виявляється тим самим “Лавининим співрозмовником”;
• бабусю Риту, яка намагається нагодувати всіх лише салатом з капусти;
• Ольку, що втрачає роботу і крутить роман із хлопцем подруги;
• Маньчаків, які хочуть всиновити дитину, але тільки влітку, бо взимку діти хворіють.

Це – абсурд, фарс, іронія. Але це і є життя. Без прикрас.

“Дідусь сказав, що вони ріжуться в карти до ранку, а коли їх викурюють у двері – повертаються у вікно!”

Ось це і є головна думка: у божевільному світі не зійти з розуму можна тільки завдяки любові. Не пафосній. А простій. До себе, до друзів, до сім’ї – навіть якщо вона криклива і трохи божевільна.

Формула Космовської проста: бути – важливіше, ніж здаватися

Роман “Буба: мертвий сезон” не пропонує шаблонних рішень. Він не вчить, як стати успішним чи щасливим. Але він підказує: шукай своїх людей. Тримайся за справжнє. Не бійся бути дивним.

“Завдяки дурним людям почуваєшся кращим”, – каже Стась, новий однокласник Буби.

І саме він, непоказний, “нелайливий”, із веснянками на обличчі, стає тим, хто справді підтримує. Не словами – присутністю. Він не рятує. Він просто поруч. І цього достатньо.

Ну і що з того?

А ось що: життя – це не комедія, не драма, не трилер. Це мікс усього. І “мертвий сезон” іноді стає найживішим періодом, коли ти вчишся відчувати, довіряти, відпускати й приймати.

“Перед самою поліційною облавою здобуті для Клеменса гроші вдалося сховати, і тепер вони повернуться до власника!”

От де справжня перемога. Не в славі, не в успіху, а в людяності. І в тому, що, незважаючи ні на що, Буба залишилась Бубою.

Живи, як Буба – чесно, смішно, по-справжньому

Тепер подумайте: а як би ви себе повели, якби світ навколо тріщав по швах? Чи не здається вам, що іноді головне – просто залишатися собою, навіть якщо це не модно?

Річ у тім, що це і є перемога. Усе решта – бонус.