Головні герої новели «Момент» В. Винниченка

Ви тільки уявіть: весна, поле, вітер, що пестить траву, і двоє людей, які не знають, чи доживуть до завтрашнього дня. Вони тікають через кордон, ризикуючи життям. Від страху? Від переслідувачів? Від буденності?

Оповідач і панночка Муся – дві людини, яким судилося прожити разом лише один момент – але який!

Новела Володимира Винниченка «Момент» – це не просто історія про втечу через кордон. Це розповідь про життя, яке вмістилося в кілька годин. Про страх, що перетворюється на любов. Про кохання, яке не може тривати довго, бо тоді втратить свою магію. Хто ж ті люди, що змушують нас затамовувати подих на кожній сторінці?

«Шехерезада» – герой, що не боїться смерті… або тільки робить вигляд?

Головний герой і оповідач історії – це молодий революціонер, ім’я якого залишається таємницею. У в’язниці його називають Шехерезадою, бо він розповідає співкамерникам історії, від яких мороз по шкірі. Але ось що цікаво: чи він такий безстрашний, як здається?

Його ставлення до смерті – гра чи справжній виклик долі?

Спочатку герой здається безтурботним і навіть зухвалим. Коли контрабандист Семен Пустун попереджає його, що перехід кордону може закінчитися смертю, той лише сміється.

Процитуємо уривок:

«Ну, то й мене не вб’ють!» – постановив я.

Але чи це впевненість? Чи, можливо, він просто намагається не думати про страх? Бо ж через кілька хвилин у його голові промайне зовсім інша думка:

Ось цитата:

«Я – будучий мертвяк. Лежу десь, в якому-небудь яру дикому, порожньому, над мною небо, на виску маленька чорна ранка…»

Ага! Він таки боїться! Просто не хоче зізнатися собі. Він бавиться думками про смерть, але чим ближче до кордону, тим менше хоче жартувати. Він молодий, йому хочеться жити, але він готовий ризикувати. Чи це справжня хоробрість? Чи просто впертість?

Його кохання – інстинкт чи доля?

Шехерезада закохується в Мусю миттєво. Його тягне до неї, він захоплюється її очима, її сміхом, її силою. Але що більше він її знає, то сильніше розуміє: вона – загадка, яку неможливо розгадати.

Коли вони ховаються в повітці, він вже відчуває цю незбагненну близькість:

«Вона ставала все ближчою й ближчою мені. Здавалось, ми давно-давно колись разом жили десь, потім розлучились, а тепер знову зійшлись.»

І ось головне питання: він кохає її чи просто боїться смерті і хапається за життя? Адже вона – це не просто жінка. Вона символізує саму миттєвість щастя. Його думки повні суперечностей: він хоче її обійняти, але не сміє; він знає, що це лише момент, але хоче, щоб він тривав вічно.

Муся – ніжна панночка чи дика лань?

Муся – це загадка. Вона водночас сильна, рішуча, ніжна і тендітна. Вона може сміятися над небезпекою, але тримати револьвер у кишені, щоб не потрапити в руки жовнірів.

Ось момент, який розкриває її суть:

«Убити себе зумію.»

Вона не жертва, не слабка панночка, що чекає порятунку. Вона сама обирає свою долю. Але що ховається за цією маскою сміливості?

Вона кокетка чи справжня жінка?

Муся бавиться з Шехерезадою. Вона то сміється, то поводиться відсторонено. Вона дражнить його, робить вигляд, що її не цікавлять імена, але водночас вона уважно спостерігає за ним.

Ось уривок, що чудово показує її характер:

«Я не знаю, що треба сказати на це…» – коли герой називає її надзвичайно гарною.

Це не кокетство. Це усвідомлення того, що щастя – швидкоплинне. Вона не хоче прив’язуватися, бо знає: це лише мить, і вона має бути ідеальною.

Чому вона вирішує піти?

Це момент, який пробирає до кісток. Вони тільки-но вирвалися від смерті. Їхнє серце ще калатає після втечі. Вона кидається йому на шию… І раптом – кінець.

Муся відходить і каже:

«А тепер ми попрощаємося. Чуєте? Я піду в один бік, а ви – в другий.»

Чому?! Чому, коли вони вижили? Коли вони могли б бути разом? Відповідь проста і жорстока: вона не хоче буденності. Їй потрібен лише цей один момент – ідеальний, прекрасний, неповторний.

«Щастя – момент. Далі вже буденщина, пошлість.»

Вона передчуває: якщо вони залишаться разом, все стане сірим. А так – він завжди пам’ятатиме її такою: сильною, гарною, нестримною.

Семен Пустун – контрабандист, що знає, коли мовчати

Якщо Муся і Шехерезада – це буря, то Семен Пустун – камінь. Він мовчазний, суворий, жорсткий. Він не говорить зайвого, не сперечається. Просто робить свою справу.

Коли Шехерезада питає, чи багато людей убили на кордоні, він спокійно відповідає:

«А чому не було?»

Це не жарт. Це правда. Він не герой, не рятівник – він просто контрабандист, що знає, як працює світ. Але він не відмовляє героям. Він ризикує. І цим – рятує їх.

Висновок: хто ж вони?

Вони – три грані людського характеру.

• Шехерезада – той, хто шукає щастя, але боїться його втратити.
• Муся – та, хто живе моментом, бо знає, що вічного щастя не буває.
• Семен – реальність, що нагадує: світ жорстокий, і виживає той, хто діє без зайвих питань.

І знаєте що? Ми всі трохи Муся, трохи Шехерезада і трохи Семен. І кожен із нас хоча б раз у житті відчував це саме щастя-момент – таке швидкоплинне, таке незабутнє.