Головні герої поеми «Одіссея» Гомер

Одіссей ішов додому двадцять років. І весь цей час на нього чекали. Хтось – із любов’ю. Хтось – зі злістю. А хтось – узагалі не чекав, але отримав. Головні герої “Одіссеї” – не просто персонажі епосу. Це символи. Усі до одного. І всі – живі.

Одіссей – той, хто завжди знаходить шлях

Хочете приклад героя, який не здається навіть тоді, коли світ валиться під ногами? Це він. Одіссей – цар Ітаки, чоловік Пенелопи, батько Телемака. Та насамперед – мандрівник, який готовий пройти пекло, аби повернутись додому.

“Нема нічого кращого, ніж своя батьківщина й рідна оселя,
Навіть якщо вона вбога, все ж краща за чужу землю”.

Це не просто слова – це його внутрішній двигун. Він обманює циклопа, грає на нервах богам, спускається в Аїд і повертається живим. Одіссей – розум проти сили. Іноді – брехун. Але завжди – чесний із собою.

Його риси:

• хитрий (назвався Ніхто, щоб обдурити Поліфема);
• витривалий (пережив бурі, зради, втрату товаришів);
• емоційний (плакав на острові Каліпсо, згадуючи Ітаку);
• стратег (влаштував маскарад під виглядом жебрака).

Це герой, якому не треба суперсили – йому достатньо розуму й любові до дому.

Пенелопа – вірна навіть тіні

А от вам питання: скільки років ви змогли б чекати людину, не знаючи, жива вона чи ні? Пенелопа – чекала двадцять. І кожну ніч розпускала полотно, щоб відтягнути момент вибору нового чоловіка.

“Вдень вона ткала вбрання, а вночі таємно розпускала все те, що зробила”.

Її називають взірцем жіночої вірності. Але вона не була слабкою. У її тиші – гідність. У її мовчанні – протест. А ще – розум. Її хитрощі нічим не гірші за чоловікові.

Що варто знати:

• не дозволяла женихам узяти гору;
• придумала конкурс з луком Одіссея;
• навіть після повернення – перевірила, чи справжній це чоловік.

Пенелопа – як камінь у морі: незламна, коли хвилі б’ють з усіх боків.

Телемах – син, що виріс на відстані

Усе дитинство Телемаха – це питання без відповіді: “Де мій батько?”. Його змушували дорослішати швидше, ніж хотілося. І, зрештою, він вирушив на пошуки. Бо надія – річ вперта.

“Хто б не був мій батько, я син Одіссея… якщо він іще живий”.

Його подорож – не просто пошук тата. Це шлях до себе. У Пілосі, в Спарті, у розмовах з Нестором і Менелаєм – він вчиться бути мужнім. І коли повертається – він уже не хлопчик.

Що його визначає:

• рішучість (вирушає сам у світ, де панують боги);
• вірність (ніколи не зраджує пам’ять про батька);
• зрілість (допомагає Одіссею в помсті женихам).

Телемах – це відповідь на запитання: чи можливо стати чоловіком без батька поруч? Можливо. Але важко.

Афіна – богиня, що “грає” за людей

А тепер – магія. Афіна – богиня мудрості, стратегій і справедливості. І, як не дивно, вона найбільше вболіває за смертних. Її роль у “Одіссеї” – непомітна, але вирішальна.

“У всіх справах Одіссея Афіна ставала поруч, як тінь – тихо й невидимо”.

Вона з’являється в образі Мента, дає поради Телемаху, допомагає Одіссею планувати помсту. Не змінює хід подій, але коригує. Мовби тренер за лаштунками.

Що в неї особливого:

• не втручається напряму, але завжди поруч;
• поважає розум – тому підтримує Одіссея;
• вирішує конфлікт у фіналі (і встановлює мир в Ітаці).

Афіна – це не просто богиня. Це голос здорового глузду, який іноді шепоче в голові: “Подумай, не поспішай”.

Посейдон – той, хто не забуває образ

Щоб не було надто легко – маємо Посейдона. Бога моря, який ображений. Бо Одіссей осліпив його сина, циклопа Поліфема. І це все змінило.

“Посейдон не забув ганьби – і хвиля за хвилею шмагала корабель Одіссея”.

Посейдон не злий. Він – справедливий у межах свого світогляду. Але не прощає. І якщо ти зачепив його – готуйся до шторму. Буквально.

Його роль:

• постійно ускладнює шлях додому;
• уособлює непередбачуваність долі;
• виступає як антагоніст, але не карикатурний.

Посейдон – не ворог. Він – випробування. І без нього не було б одіссеї.

Додаткові персонажі, які змінюють гру

А тепер – швидка добірка тих, хто не менш важливий:

• Кіркея – чаклунка, яка перетворює людей на свиней, але потім закохується в Одіссея.
• Каліпсо – німфа, яка тримає героя на острові сім років.
• Поліфем – циклоп, чия поразка запускає війну з Посейдоном.
• Алкіной – цар феаків, який приймає Одіссея і дає йому корабель.
• Евмей – свинопас, який залишився вірним господарю.

Це ті фігури, які допомагають (або заважають) рухатись далі. Вони не другорядні. Вони – частина великої мозаїки.

У чому сила цих героїв?

Вони – не ідеальні. Вони зляться, сумують, хитрують, помиляються. Але саме тому – запам’ятовуються. Бо в кожному з них – частинка кожного з нас.

І навіть якщо у вас немає лука, корабля чи Афіни в команді – ця поема покаже, що головне – не зупинятись. А там, дивись, і Ітака недалеко.