Головні герої повісті «Конотопська відьма» Квітки-Основ’яненка

Чи відомо вам, що в українській літературі є повість, де козаки, відьми й інтриги змішалися в одну смішну кашу? Мова про «Конотопську відьму» Григорія Квітки-Основ’яненка — сатиру, що б’є по самолюбству й дурості.

Написана в 1833 році, вона знайомить нас із купою колоритних персонажів: від сотника-невдахи до відьми з характером. Хочете дізнатись, хто там порядкує, чаклує чи просто плутається під ногами? От уявіть собі Конотоп XVIII століття — і вперед, знайомитись із місцевими «зірками»!

Микита Забрьоха: сотник, якому не до сотні 😴

Перший на черзі — Микита Уласович Забрьоха, конотопський сотник. Посаду він отримав у спадок, але, чесно кажучи, це єдине, що в нього вийшло без зусиль. Йому 25, а він «смутний і невеселий» сидить у світлиці, бо ні дружини, ні справ путніх. Як вам таке: хлопець уміє лічити лише до тридцяти, а козаками керує, покладаючись на писаря!

Квітка описує його нещадно: «голова йому нечесана, чуб не підголений, пика невмита, очі заспані». Приклад? Сватання до Олени — поїхав, отримав гарбуза, ще й коня осоромили, повісивши той же гарбуз на шию. Ледачий, пихатий, але десь глибоко всередині — просто невдаха.

Перед цитатою скажу: його безпорадність — це щось! Ось як він виглядає після гулянок:

«Хоч на ньому i черкеска синя з позакидуваними назад вильотами i татарським поясом пiдперезана, i ножик на ланцюжку за нього застромлений, i пика вмита, i борода виголена, i на головi шапка, та як йому були очi заспанi i надутi, то й видно було, що вiн цiлу нiч гуляв».

Сотник, а живе, як сонний кіт на печі. Як на мене, це ідеальний антигерой!

Прокіп Пістряк: писар із планом і хворостиною ✍️

Далі — Прокіп Ригорович Пістряк, сотенний писар. Хитрий, як лисиця, і мріє скинути Забрьоху з посади. Говорить такою мішаниною канцеляризмів, що козаки тільки очі луплять. От дивіться: прийшов він до сотника складати рапорт, зарубки на хворостині рахує, а вона в хату не влазить. Переламав — і збився з ліку.

Забрьоха його висміяв перед усіма, а Пістряк образився до глибини душі. Приклад його підступності? Підбурив сотника топити відьом замість походу до Чернігова, щоб начальство Микиту зняло, а він посів його місце. Хитро, але карма наздогнала — його самого вигнали.

Ось цитата, де видно його «вченість»:

«Він у нас чоловік з ученою головою, говоре так, що і з десятьма простими головами не розжуєш».

Пістряк — це як той однокласник, що здається розумним, але на ділі лише плітки розпускає. Чи не здається вам, що він перестарався?

Явдоха Зубиха: відьма, що всіх обкрутила 🧙‍♀️

А ось і зірка — Явдоха Зубиха, конотопська відьма! Стара, але вночі молодіє, доїть усе живе — від корів до жаб. Розумна, мстива і з почуттям гумору. Її кидають у ставок — вона плаває й сміється!

Побили, а вона пообіцяла дощі повернути, ще й Пістряку з Забрьохою допомогти. Приклад? Приворожила Олену до Микити, а потім одружила його з Солохою — кривою й лисою дівкою. Халявського з Оленою звела, а сама тріумфувала, поки її не закопали з осиковим кілком.

Цитата про її відьомство — просто вогонь:

«Як удень то і стара, а як сонце заходить, так вона і молодіє; а у саму глуху північ стане молоденькою дівчинкою, а там і стане стариться і до сход сонця вп’ять стане стара».

Як вам таке: відьма, що всіх обіграла, але й сама поплатилась? Прямо як у «Відьмаку» чи фільмах про чаклунів!

Олена Йосипівна: хорунжівна з характером 💃

Олена Йосипівна — хорунжівна, багата і вродлива. Живе з братом на хуторі Безверхому, а Забрьоха хоче її придане. Спершу відмовила йому гарбузом, кохала Дем’яна Халявського.

Але Явдоха вплуталась: приворожила її до Микити, а потім розвіяла чари — і Олена вийшла за Дем’яна. Приклад її сили духу: у церкві відмовилась від Забрьохи привселюдно й узяла свого судденка. Сумна, але стійка дівчина — як героїня народних пісень.

Дем’ян Халявський: судденко з коротким тріумфом ⚔️

Дем’ян Омелянович Халявський — судденко, коханий Олени. Спершу сумний, бо втратив наречену через чаклунство, але Явдоха все виправила. Став сотником після Забрьохи, вигнав Пістряка, та ненадовго — щось «процвиндрив» перед начальством.

Приклад? Побив Олену з ревнощів і коси їй обрізав. Герой із потенціалом, але зіпсутий власними пристрастями.

Ось як закінчується його історія, перед цитатою скажу — сумно, але показово:

«Дем’ян побив Олену через ревнощі до нового молодого писаря. Він Олені коси повідрізав та водив по всьому Конотопу».

Як у кіно про злети й падіння, правда?

Солоха: неочікувана наречена Забрьохи 👰

Солоха — крива, сліпа на одне око, вся в чиряках і лиса. Явдоха підсунула її Микиті замість Олени. Стояла з маківкою біля церкви — і сотник, хоч і сумнівався, повів її під вінець. Приклад її ролі: чиста насмішка над Забрьохою, який мріяв про красуню, а отримав таке «щастя». Бідолашна, але символ його поразки.

Другорядні, але важливі: від козаків до бабів 🎭

Тепер коротко про інших:

• Пріська-знахарка — дала Пістряку проносне замість зілля, за що попала в ставок.
• Химка — викрила писаря за крадіжку бджіл, теж стала «відьмою».
• Пазька — чаклувала нишком, попалась під гарячу руку.
• Домаха — робила капості, долучилась до списку Пістряка.
• Векла — не дала грошей писарю, тому «відьма».
• Устя — її дочка відмовила Пістряку, тож і вона в опалі.
• Демко — старий, що розвіяв ману Явдохи, вигнаний за її вимогою.
• Ілько — кривий козак, що ніс рапорт начальству.

Ці герої — як приправа до страви: без них історія була б не такою соковитою!

Що скажете про цю компанію? 🤔

«Конотопська відьма» кишить персонажами — від головних інтриганів до тих, хто просто попав під роздачу. Забрьоха з його лінню, Пістряк із хитрощами, Явдоха з чарами, Олена з любов’ю, Халявський із ревнощами, Солоха з маківкою — усі вони творять хаос, що смішить і вчить. Другорядні герої додають колориту, показуючи, як дурість і помста можуть усіх закрутити в одному вихрі.

Чесно кажучи, це як серіал із життя: кожен має свої мотиви, але мало хто думає про інших. Читали б таке? Чи, може, бачили постановку — наприклад, мюзикл у Молодому театрі? Ці герої — дзеркало людських слабкостей, і Квітка знав, як їх показати!