Головні герої усмішки «Моя автобіографія» Остапа Вишні
А ви тільки уявіть: звичайна автобіографія, яка мала б бути нудним документом, у руках Остапа Вишні перетворилася на суцільний феєрверк гумору! Тут і самоіронія, і щирі спогади, і колоритні персонажі, які оживають на сторінках.
Хто ж вони – головні герої цієї усмішки?
Оповідач – сам Остап Вишня, але з перчинкою
Почнемо з головного – самого автора. Його стиль оповіді – це вибух сміху, сповнений самоіронії та несподіваних поворотів. Вишня не просто переказує факти свого життя, а жартує над собою, ніби дивлячись на своє дитинство з боку.
От, наприклад, як він говорить про своє народження:
«У мене нема жодного сумніву в тому, що я народився…»
Оце так впевненість, правда? А далі ще краще:
«Мати казали, що мене витягли з колодязя, коли напували корову Оришку.»
З перших рядків стає зрозуміло: цей хлопчина явно не буде серйозним! Його життя – це калейдоскоп кумедних пригод, починаючи з того, що в родині було аж 17 дітей. Сам він змальовує це з неабиякою іронією:
«За двадцять чотири роки спільного їхнього життя, як тоді казали, послав їм господь усього тільки сімнадцятеро дітей, бо вміли вони молитись милосердному.»
А як вам таке: дитина, яка годинами сидить у картоплі та замислюється про сенс життя? Саме так він описує свої перші спроби стати письменником.
«Сядеш собі: вітер віє, сонце гріє, картоплиння навіває думки…»
Вишня не просто головний герой – він двигун всього цього гумористичного хаосу.
Батько – суворий, але мудрий
Батько у Вишні – це людина, яка не говорить зайвого, але кожна його фраза – мов камінь у воду. Саме він першим помітив, що син стане письменником, коли той у дитинстві розмазував рукою калюжу на підлозі.
Ось як сам автор передає це:
«Писатиме, – сказав якось батько, коли я, сидячи на підлозі, розводив рукою калюжу.»
Тобто літературний талант Остапа Вишні був помічений ще з ранніх років – нехай і у досить незвичний спосіб.
Крім того, батько добре розумів різницю між панами і простими людьми. Він навіть навчав сина правильно поводитися перед баринею:
«Як увійдеш же, то поцілуєш барині ручку.»
Хоча сам маленький Остап мав свої думки щодо цього – він одночасно і цілував руку пані, і нищив її клумби. Чистий бунтар!
Мати – душа родини та гроза непосидючого сина
Якщо батько – мовчазний спостерігач, то мати – справжній двигун сімейного життя. Вона й годує, й сварить, і постійно слідкує, щоб Остап не наробив дурниць. І, звісно, має власні методи виховання.
Ось, наприклад, як вона зупиняла надто глибокі роздуми сина:
«А де ж ти ото сів, сукин ти сину?»
І все – ніяких філософських пошуків, треба бігти далі!
Мати у творі постає дуже простою, але люблячою жінкою, яка знає, що таке дисципліна, і не соромиться застосовувати радикальні методи.
Баба – королева сарказму
А ви чули про бабу Остапа Вишні? Це справжня перлина серед персонажів! Вона не любила довгих розмов і завжди мала влучне слово для всіх.
Коли маленький Павло цікавився своїм родоводом, відповідь була короткою, але смертельно смішною:
«Отаке стерво було, як і ти оце! Покою від їх не було.»
Бабуся – це живе уособлення народної мудрості, тієї, що не розводиться в довгих промовах, а б’є просто в десятку.
Учитель Іван Максимович – людина з лінійкою
Ось де справжній формувач характеру! Учитель Іван Максимович – це вчитель старої закалки, який і навчить, і лінійкою виховає. Вишня згадує його з теплотою, бо саме він привчив його до дисципліни й книжок.
«Ходила, бо така тоді “система” була, і ходила вона завжди, коли було треба, і ніколи люто.»
Здається, що без Івана Максимовича і його методів письменник міг би ніколи не з’явитися на світ. Адже хто ще так сильно змушував учнів заглядати в книжку?
Бариня – головна «експлуататорша»
Це навіть не персонаж, а цілий соціальний пласт. Вона втілює в собі образ типового пана, який любить командувати. Саме через неї Вишня ще в дитинстві почав формувати свою класову свідомість – і не найкращим для панів чином.
От, наприклад, його реакція на її злість:
«Пожди, експлуататоршо! Я тобі покажу, як триста літ із нас…»
Хлопець ще не до кінця розуміє, що таке соціальна нерівність, але відчуває її всім серцем.
Висновок: звичайні люди, які створили письменника
От і вся компанія, яка вплинула на формування Остапа Вишні! Як бачите, це звичайні люди – батьки, бабуся, вчитель, навіть пані – але саме вони сформували майбутнього гумориста.
Його автобіографія – це не просто спогади, а цілий театр колоритних персонажів, які роблять цей текст живим. І якби не їхній вплив, хто знає, чи став би Павло Губенко тим самим Остапом Вишнею, якого ми всі любимо? 😊
