Головні твори Альфреда Маргула-Шпербера
От уявіть: стоїть чоловік, який бачив війну, жив у Парижі, мив посуд у Нью-Йорку, перекладав Аполлінера, розмовляв з Томасом Манном – і все життя писав вірші. Це не вигадка. Це – Альфред Маргул-Шпербер. Поет, який перетворював історію на строфи. І сьогодні ми з вами розглянемо найголовніші з них.
“Die schmerzliche Zeit” – перша болюча ластівка 🌫️
Почнімо з того, що перша збірка Шпербера – “Die schmerzliche Zeit” (“Болючий час”) – з’явилася не в комфорті літературного салону. Вона народилася… на фронті. Так, прямо в окопах Першої світової. Автор тоді був ще юнаком, але вже вмів дивитися на світ не через призму героїзму, а крізь біль, втрати і страх.
Хочу поділитися фрагментом, який змушує зупинитися і вдихнути глибше:
Der Himmel schweigt
die Erde schreit
und ich bin nur
ein müder Knecht.Небо мовчить –
земля кричить –
а я лише
знесилений слуга…
Замисліться: хіба це не опис не лише окопу, а й стану душі ХХ століття?
“Elf große Psalmen” – молитви без бога ✝️
Уявіть собі – Нью-Йорк, 1920-ті. Блискучі хмарочоси, вуличний гамір, поет… на кухні ресторану. І саме тоді він створює “Elf große Psalmen” – “Одинадцять великих псалмів”. Не церковні, а людські. Це – не звернення до Бога, це – крик у порожнечу.
Цікаво, що у цих віршах простежується вплив експресіонізму: образи різкі, настрої надломлені, стиль – пульсуючий. Іноді навіть здається, що кожне слово – це спроба вгризтися в реальність.
Ось приклад, який варто прочитати повільно:
Ich bete nicht
zu deinem Namen,
sondern zu deiner
Abwesenheit.Я молюся не
до твого імені,
а до твоєї
відсутності.
Мало хто наважувався так “звертатися”. Але Маргул-Шпербер міг.
“Gleichnisse der Landschaft” – пейзажі з підтекстом 🌄
А знаєте що? Один із найпоетичніших моментів у його творчості – це збірка “Gleichnisse der Landschaft” (“Параболи ландшафту”). Вона вийшла 1934 року в рідному Сторожинці. Здавалося б – пейзажна лірика. Але не поспішайте з висновками.
Фішка в тому, що пейзаж у Шпербера – це завжди щось більше. Це – душевний стан, історичне тло, символіка часу. Наприклад:
Ein Baum am Hang –
verkrümmt vom Wind –
doch unbeugsam
im Licht…Дерево на схилі –
зігнуте вітром –
та не зламалося
на світлі…
Ну скажіть, чи це лише про дерево? Чи, може, про людську гідність?
“Zeuge der Zeit” – документ епохи 🕰️
Після Другої світової поет видає збірку, яку сам назвав “Zeuge der Zeit” – “Свідок часу”. І справді: Шпербер не просто поет. Він хронікер, літописець, той, хто говорить, коли всі мовчать.
В одній із поезій він пише:
Ich schreibe
für die, die nicht mehr
lesen können.Я пишу
для тих, хто вже
не може читати.
Це як удар нижче серця. Це про мертвих. Про знищених. Про тих, кого в нього забрали.
“Mit offenen Augen” – коли бачиш усе 👁️
Що ж стосується збірки “Mit offenen Augen” (“Розплющеними очима”), виданої 1956 року – це ніби поетична “хроніка з місця подій”. Його тексти – не про рай, не про абстрактну любов, а про реальність. Про розчарування, про страх, про потребу називати речі своїми іменами.
Це наводить на думку, що Шпербер писав так, наче більше ніхто цього не зробить.
У вірші з тієї збірки читаємо:
Was wir sehen
ist nicht die Wahrheit –
doch wir dürfen
nicht wegsehen.Те, що ми бачимо –
не вся правда,
але ми не маємо
права відвертатися.
А ви знали, що цей рядок цитували в статті про пам’ять Голокосту?
“Unsterblicher August” – місяць, що не минає 🌻
Це одна з найліричніших збірок. Видана 1959-го, вона зосереджена на темах втрат, любові й пам’яті. Саме тут поет стає дуже ніжним – але не слабким. У “Unsterblicher August” Шпербер немов упіймав теплий промінь літа, що залишився навіть у холодну осінь.
Цитата, яка передає настрій усієї збірки:
Du gingst,
doch dein Duft
blieb im Garten,
zwischen
den letzten Rosen…Ти пішла,
але твій аромат
лишився в саду,
між
останніми трояндами…
Чесно кажучи, після такого хочеться мовчки вдивлятися у вікно.
І ще кілька вартих згадки творів 📚
Окрім названих, ось кілька книжок, які теж не можна оминути:
- “Taten und Träume” (1959) – вірші про дію, надію і втому.
- “Sternstunden der Liebe” (1963) – інтимна лірика, де любов звучить як одкровення.
- “Aus der Vorgeschichte” (1964) – поетичне повернення до джерел.
- “Das verzauberte Wort” (1969) – збірка, яка стала лебединою піснею митця.
І трохи про переклади ✍️
До речі, Маргул-Шпербер не лише писав. Він ще й перекладав – і як! Його “Rumänische Volksdichtungen” (1954) – справжнє відкриття для німецькомовного читача. А от “Weltstimmen” (1968) – перекладацька антологія з усього світу. Поезія без кордонів – от як це працює.
А тепер наостанок 🌟
Твори Альфреда Маргула-Шпербера – це не просто література. Це – емоційний щоденник епохи, закарбований у римах. І кожен, хто відкриває його вірші, не просто читає – він проживає сторінки ХХ століття. Зі сльозами. З ніжністю. З гнівом. І – з надією.
Маю сказати, що таких голосів уже майже не залишилось.
