Характеристика Матні, Пацюка та Лушні («Хіба ревуть воли, як ясла повні?»)
У кожній компанії є свої лідери, свої «сірі кардинали» і ті, хто просто пливе за течією. А що, коли всі троє — ледарі, п’яниці та злодії? Саме такою є трійця «приятелів» Чіпки Варениченка — Матня, Пацюк і Лушня. Вони не борються за справедливість, не шукають правди, а просто живуть за принципом «де випити та що вкрасти».
Їхній образ у романі — це щось більше, ніж просто компанія дрібних злодюжок. Вони — уособлення тієї «Пропащої сили», що замість спрямування енергії на щось корисне, котиться у прірву.
Лушня: язикатий хитрун
Перше, що варто сказати про Лушню — це його вміння переконувати. Він той самий, хто може змусити людину робити дурниці, поки сам залишається осторонь. Його слова впливають на Чіпку не менше, ніж саме життя.
Ось як його описує автор:
«Лушня був широкоплечий панище, високий, бравий, з хорошим панським личком, з чорними гарними вусами, з карими веселими очима».
Здавалося б, гарний хлопець, а всередині? Духовна порожнеча, хитрість і здатність маніпулювати іншими. Саме він часто підбурює Чіпку до поганих вчинків, знаючи, що той гарячий і імпульсивний.
Пацюк: хитрий і швидкий, як справжній гризун
Якщо Лушня маніпулює словами, то Пацюк — саме той, хто підбурює до злочину своєю поведінкою. Він маленький, спритний і дуже говіркий.
«Пацюк собі худощавий, низький, мишастий – справжній пацюк, такий і прудкий, говіркий, співучий – на селі перший співака».
А тепер уявіть: Чіпка вагається, його совість ще подає сигнали. Але тут приходить Пацюк, швидко щось піджартовує, сміється і робить так, щоб усе здавалося буденною справою. Як результат — Чіпка знову ступає на темний шлях.
Матня: людина-горілка
Матня відрізняється від інших. Він не такий хитрий, як Лушня, і не такий спритний, як Пацюк. Але він відданий одній пристрасті — горілці.
«Матня одрізнявся од усього товариства… неповороткий, неохайний. Голова величезна, обличчя татарське, кругле, як гарбуз, ноги короткі та товсті, як стовпці. Не любив він ні балакати, ні співати, а любив на світі одну тільки горілку, дудлив її, як воду…»
Йому байдуже, що відбувається навколо, головне, щоб була випивка. Він — уособлення пасивного зла, яке нічого не творить, але вбирає в себе найгірше.
«Приятелі» Чіпки: дружба чи пастка?
А тепер поставимо питання: чи були вони друзями Чіпки? Чи справжній друг буде тягнути вниз? Відповідь очевидна.
Їх не хвилювала його доля. Вони лише користувалися його силою, його бажанням боротися, його болем. Вони штовхали його вниз, поки самі уникали відповідальності. І коли Чіпку схопили, де вони були? Втекли, як щурі.
Чому ця трійця важлива для розуміння роману?
Матня, Пацюк і Лушня — не просто другорядні персонажі. Вони символізують тих, хто руйнує людські долі не мечем, а словом, підбуренням, байдужістю. Вони показують, як легко можна втратити себе, потрапивши не в те оточення.
Вони не герої і навіть не антигерої. Вони — попередження. Бо, погодьтеся, кожен у житті хоча б раз зустрічав таких людей.
