Історія написання та видання казки «Лелія» Л. Українка

Є такі твори, про які хочеться сказати: “Вони не просто написані – вони вистраждані”. Казка “Лелія” саме з таких. Мало хто знає, але за цією, здавалося б, легкою історією про ельфів, квіти й дитячі сни стоїть цілий світ – світ боротьби, світ болю, світ великої душі Лесі Українки.

Як усе починалося

Уявіть собі: 1890 рік. Ларисі Косач (Леся Українка) – 19 років. Вона вже давно не просто дівчина з хорошим літературним смаком. Вона – поетеса, яка на той час не просто писала – вона вже думала, мислила, творила в українському культурному просторі. Але ще важливіше інше: вона була важко хворою.

Хм… дайте мені подумати про це… Справді, мало хто уявляє, що казка “Лелія” народилася не в атмосфері натхнення біля каміну, а… на лікарняному ліжку. Леся хворіла на туберкульоз кісток. Тривалий, болісний, виснажливий.

І ось – між перев’язками, болем, стражданням – вона пише казку. Казку про хлопчика, який лежить у ліжку і мріє про світ, де квіти розмовляють, а добро має силу змінювати реальність. Співпадіння? Аж ніяк. Це – автобіографія в образах.

Хто така Лелія і чому саме вона?

Дозвольте я проясню. Лелія – це не просто вигадана ельфа. Це символ. Це проєкція самої Лесі – ніжна, світла, але рішуча й здатна на вчинки. Вона не просто літає – вона допомагає. Вона не просто мріє – вона веде.

У творі Лелія виводить Павлуся зі світу хвороби у світ надії. У реальному житті Леся писала цю історію для того, щоб хоч уявно втекти від болю – і втекти разом із читачем.

Це може вас здивувати, але “Лелія” – це перша художня казка, написана Лесею Українкою. До того були переважно вірші й драматичні сцени. І ось – жанровий експеримент. І, чесно кажучи, влучний на всі сто.

А тепер – до фактів: перше видання

І тут починається найцікавіше. Бо ця тендітна, глибока казка вийшла… у дитячому журналі. Так, так – у 1891 році “Лелія” побачила світ у “Ілюстрованій бібліотеці для молодіжі” (Львів). Це був додаток до журналу “Зоря” – досить прогресивного на той час періодичного видання.

От дивіться, що цікаво: редактори журналу – освічені, прогресивні люди, які розуміли, що навіть дитяча казка може мати філософське звучання. Вони дали Лесі платформу – і вона нею скористалася.

Цитата з передмови до першого видання:

“Казка п[ані] Лесі Українки написана з тонким чуттям, поезією і глибоким змістом…”

Маємо казку, яка читається як казка – але залишається в душі як притча.

Коли казка стає критикою соціуму

Переходячи до наступного пункту, варто згадати ще один момент. Казка “Лелія” – це не просто мрія Павлуся. Це ще й м’яка, майже непомітна критика соціальної несправедливості.

Як приклад можна навести сцену, де Павлусь і Лелія потрапляють на фабрику, де змучені дівчата виготовляють штучні квіти:

Цитата:

“Ой, як мені хочеться їсти… аж руки трясуться… а ще ж мусить вивести два десятки квіток, бо йнакше не дасть пані плати…”

Це звучить гостріше, ніж десятки тогочасних публіцистичних статей. Але завдяки тому, що це подано через казку, меседж пробивається глибше – і до серця, і до розуму.

Перевидання і нове дихання

Після першої публікації казка довгий час залишалася в тіні інших творів Лесі Українки. Але – як водиться з великими текстами – вона не зникла. Її перевидавали:

• у збірках для школярів;
• у дитячих хрестоматіях;
• у наукових виданнях творів Лесі.

Справжнє відродження почалося вже у ХХ столітті. Казку почали читати не просто як дитячий твір, а як глибоку метафору людської чуйності, боротьби і мрії.

Це наводить на думку, що справжня література ніколи не застаріває. Вона або зникає – або проростає знову. “Лелія” проросла.

Цікаві моменти з історії написання

Інколи саме деталі відкривають суть. Ось вам кілька фактів, що можуть збагатити ваше розуміння:

• Леся написала казку російською мовою, але з думкою про український переклад. Проте перше друковане видання вийшло вже українською.
• У рукописі казки був підзаголовок: “Фантазія для дітей і дорослих” – що вже тоді натякало: цей текст не лише для малечі.
• В одній із версій казки (чернетках) Павлусь мав бути сліпим – але Леся змінила це, щоб не відволікати від теми внутрішнього зору.

І під кінець – трішки філософії

От уявіть: ви молода дівчина. Вам 19. Ви не можете нормально ходити, страждаєте від болю. Світ навколо – жорсткий, обмежений, несправедливий. І ви берете перо – і створюєте Лелію.

Це викликає питання: чи все так однозначно з казками?

Чи не буває, що за кожною лелійною пелюсткою ховається сльоза? Чи не ті, хто страждає, здатні створювати найсвітліші образи?

Висновок

Історія створення казки “Лелія” – це історія сили. Сили мрії, яка проростає попри біль. Сили слова, що несе світло. І сили Лесі – ніжної, впертої, натхненної. Бо врешті-решт, як сказала б сама Лелія: “Краса – це те, що росте там, де його люблять”. І “Лелія” – якраз із таких.