Композиція комедії «Мартин Боруля» Карпенка-Карого
Як побудована історія Борулі? 🤔
Якщо коротко – геніально просто. Але, якщо копнути глибше, комедія «Мартин Боруля» має добре продуману п’ятидієву структуру, у якій чітко простежуються зав’язка, розвиток подій, кульмінація та фінал.
Чесно кажучи, уся п’єса нагадує класичну трагедію… тільки ось глядач сміється. А над чим? Над людською дурістю, гонитвою за примарними ідеалами, безглуздою бюрократією. Але сміх цей гіркуватий.
Розберімося, як Карпенко-Карий вибудував композицію п’єси та чому вона так вдало працює.
Зав’язка – початок мрії (Дія перша)
Перед нами Мартин Боруля – заможний селянин, який вважає себе ображеним. Поміщик Красовський назвав його «бидлом», і тепер Боруля хоче йому помститися – отримати дворянський титул. Для цього він звертається до повіреного Трандалєва, який обіцяє владнати всі юридичні питання.
Одночасно Боруля будує плани на майбутнє дітей:
- Син Степан працює в канцелярії – значить, він уже «виходить у люди».
- Марися має одружитися з чиновником Націєвським, бо дворянка не може вийти за простого селянина.
Ось цитата, що показує його сподівання:
«Ну, що дворянство? Дворянство таке: от попав на службу – пиши прямо: «Ваше благородіє»!»
На цьому етапі все виглядає ніби логічно: Боруля впевнений у своїй правоті, а його мрія здається досяжною.
Розвиток дії – новий дворянський лад (Дія друга – третя)
Боруля впроваджує «панські порядки» у власній хаті. Наприклад, тепер вставати треба пізніше (як справжні дворяни), Омелько (наймит) мусить звертатися до господарів інакше, а Марисю змушують забути про Миколу.
Але реальність дає тріщину:
- Трандалєв вимагає все більше грошей за судові справи.
- Омелька в місті обікрали.
- Степан починає сумніватися, чи варта його служба таких зусиль.
- Націєвський виявляється неприємним і боягузливим залицяльником.
Ось уривок, що демонструє ставлення Борулі до наймита:
«Воно дурне – й думка в його дурна…»
Він уже починає втрачати контроль, але ще не хоче визнавати поразку.
Кульмінація – обвал мрії (Дія четверта)
Тут починається справжня криза:
- Націєвський тікає, бо чує чутки про «вагітність» Марисі (чиста вигадка, але боягуз він ще той).
- Боруля у відчаї б’є втікача, розуміючи, що його плани руйнуються.
- Степан втрачає роботу, бо закривають земський суд.
А головне – судовий позов провалюється, бо… у документі прізвище написане неправильно!
Ось цитата, яка показує всю бюрократичну іронію:
«Із Сенату надійшла відмова, бо в одному документі написано не «Боруля», а «Беруля».»
Як вам таке? Людина витратила купу грошей і сил, зруйнувала спокій у родині – і все через одну букву!
Розв’язка – фінальний удар (Дія п’ята)
Мартин Боруля розуміє, що всі його зусилля виявилися марними. Його нерви не витримують, і він починає палити всі документи, які мали зробити його дворянином.
Ось цитата, яка символізує його остаточну поразку:
«Горять червоно, як кров дворянська!»
Здавалося б, ось він – момент усвідомлення… Але ні! У фіналі він усе одно не відмовляється від ідеї, щоб хоча б його онуки стали дворянами. Це замкнуте коло, яке ніколи не закінчиться.
Особливості композиції п’єси
- Класична структура п’ятидієвої драми. Усі події чітко розділені:
- Зав’язка – Боруля мріє про дворянство.
- Розвиток – спроби стати «паном».
- Кульмінація – провал мрії.
- Розв’язка – повний крах ілюзій.
- Контраст комічного та трагічного. Ми сміємося з Борулі, але в глибині душі розуміємо, що він жертва своїх же хибних переконань.
- Абсурдність ситуацій. Вся історія нагадує анекдот, де герой сам себе загнав у пастку.
Висновок: геніальна простота
Комедія «Мартин Боруля» побудована так, що гумор і трагедія йдуть поруч. Читаючи п’єсу, ми сміємося з її персонажів, але водночас розуміємо – вона про реальність.
Головний герой створює власну катастрофу, бо не приймає себе таким, як є. Чи не знайомо? Скільки людей і сьогодні женуться за статусом, забуваючи про справжні цінності?
Ось і відповідь, чому ця п’єса актуальна й зараз. 😉
