Конфлікти новели «Impromptu phantasie» О. Кобилянської
Новела «Impromptu phantasie» – це твір про чутливу, пристрасну натуру жінки, її тонке відчуття мистецтва та глибокий внутрішній світ. Але за всією цією красою стоять конфлікти – зовнішні та внутрішні, соціальні та психологічні.
Саме вони формують характер головної героїні, визначають її життєвий шлях і роблять новелу справжнім емоційним вибухом.
Внутрішній конфлікт: душа, що рветься до краси
Один із головних конфліктів у творі – це боротьба героїні з власною душею, її прагнення до краси та гармонії, яке водночас приносить страждання. Вона не просто любить музику – вона живе нею. Але водночас не може повністю задовольнити свою потребу у творчому самовираженні.
Процитуємо уривок:
«Вона бачила образи в тонах, відчувала образи в тонах, переживала в уяві з’явища, котрі творила сама: казкові, фантастичні, неможливі і плакала зі смутку не виясненого…»
Вона прагне творити, але не може – її життя перетворюється на суцільний пошук. І цей пошук втомлює, розриває її зсередини. Їй не вистачає чогось – можливо, дисципліни, можливо, можливостей, можливо, просто віри в себе.
Що ще цікаво: героїня виросла, але так і не навчилася грати «Impromptu phantasie», хоча їй колись сказали, що вона зможе. І цей момент особливо болісний:
«Вона ніколи не вчилася музики і не могла зіграти “Impromtu phantasie”. Але коли чує, як грають цю річ інші, її душа наповнюється слізьми.»
Тобто її душа прагне краси, але вона не може її досягти власними силами. Це внутрішній конфлікт митця, який вічно перебуває у пошуках ідеалу, але залишається в пастці своїх власних меж.
Конфлікт між особистістю та суспільством
Головна героїня – не просто людина, яка відчуває тонко. Вона ще й не така, як усі. Її натура не вписується в загальноприйняті норми. Вона не вміє любити довго, не має у собі «плебейськості», занадто оригінальна. І це створює конфлікт між нею та суспільством.
Процитуємо момент, який це ілюструє:
«Була віроломна натура, – значить, не любила нікого довго».
Суспільство чекає від жінки певних норм поведінки, стабільності, вміння «правильно» кохати. Але вона не така. Її любов – це спалах, це вибух, це відчайдушна пристрасть, яка швидко згасає. А світ цього не розуміє.
Цей конфлікт простежується і в її уявленні про життя. Вона не бачить його, як щось звичне, передбачуване. Ні. Для неї воно – це музика, соната, гармонія.
«Її життя не щось сумне, безвідрадне, а як один пишний, святочний день, гаряче пульсуючий, приваблюючий, широкий, пориваючий образ або немов яка соната».
Але чи може вона жити за цим принципом у жорстокому, прагматичному світі? Схоже, що ні. Її конфлікт із суспільством так і залишається нерозв’язаним.
Символічний конфлікт: героїня та кінь
Один із найбільш знакових епізодів у новелі – сцена, де маленька героїня ловить дикого жеребця, якого не могли впіймати парубки.
«І кінь не вдарив її, ступав слухняно, немов та дитина, доки не дістався у відповідну руку».
Чому цей момент важливий? Бо кінь – це символ стихійної, нестримної сили. А вона – маленька, тендітна дівчинка – приборкує цю силу.
Цей момент можна трактувати двояко. З одного боку, це перемога мистецької, витонченої натури над хаосом світу. Але з іншого – це і натяк на її подальше життя: вона вміє підкорювати прекрасне, але не вміє його утримати. Як і музику, яку вона відчуває, але так і не грає.
Конфлікт часу: дитинство проти дорослого життя
Цікаво, що головна героїня ніби існує у двох часових площинах – у спогадах про дитинство та у своєму дорослому житті.
Коли вона згадує себе малою, вона ніжна, вразлива, відчуває музику всім серцем. У дитинстві їй було легко бачити красу світу. Але дорослість внесла свої корективи.
Вона чекала, що з роками стане сильнішою, вільнішою, зможе реалізувати себе. Але чи це сталося? Ось її сумний підсумок:
«Може… Вона стала лише половиною тим, чим обіцяла стати дитиною…»
Тобто головний конфлікт у часі полягає в тому, що вона не змогла стати тим, ким хотіла. Дитинство дало їй мрію, а доросле життя – лише її тінь.
Висновок: про що ця боротьба?
Якщо підсумувати, то в основі «Impromptu phantasie» лежить боротьба людини за своє право відчувати, мріяти, бути не такою, як усі. Але чи завжди ця боротьба має щасливий фінал? На жаль, ні.
Героїня стикається із суспільством, своїми власними сумнівами, нездійсненими сподіваннями. Вона бореться – але не завжди перемагає. І саме тому ця новела така жива, така справжня.
А як вам здається: вона була щасливою? Чи змогла хоча б частково знайти себе?
