Коротка біографія поета Віктора Забіли

Ви коли-небудь чули про Віктора Забілу? Його ім’я не таке відоме, як у Шевченка чи Франка, але його поезія зачіпає за живе. Цей український поет-романтик XIX століття писав про почуття так щиро, що навіть Михайло Глінка не втримався й поклав на музику його вірші.

Хочете дізнатися більше? Гайда в минуле! ⏳

Від козацького роду до поетичного слова

Віктор Миколайович Забіла народився у 1808 році на хуторі Кукуріківщина (нині Чернігівська область). Його предки були козаками, а сам він – освіченою людиною, що навчалася в Ніжинській гімназії вищих наук. До речі, його однокласником був сам Микола Гоголь! Як вам таке? 😯

Однак доля забрала його не в літературу, а у військову службу – довелося п’ять років провести у Київському драгунському полку. Але серце лежало до поезії. Тож, повернувшись додому, він почав писати… і писати щиро.

Кохання, що стало трагедією 💔

Ви коли-небудь відчували, як розбите серце перетворюється на вірші? Саме так сталося із Забілою. Він палко кохав Любов Білозерську, але її батько видав дівчину заміж за іншого – багатого вдівця. Від цього удару поет не оговтався. Він залишився самотнім і проводив життя на хуторі, у смутку та роздумах.

І ось приклад, наскільки глибоко ця біль проривалася у його віршах. Ось цитата:

«Не щебечи, соловейку, під вікном близенько… Бо ще серце розіб’ється на чужині гірко».

Ці слова – справжній крик душі. Чуєте, як у них болить? 🥀

Простота, що пробирає до мурах

Поезія Віктора Забіли відзначається надзвичайною простотою. Уявіть собі: він не використовував складні метафори чи довгі філософські роздуми. Його вірші – це ніби душевні пісні, які зрозуміє кожен. Саме тому їх так легко було покласти на музику.

Наприклад, ось його відомий рядок, що став народною піснею:

«Гуде вітер вельми в полі, аж дерева гнуться…».

Ви ж точно чули ці слова, правда? 🎶

Забутий, але не зниклий

Життя Віктора Забіли склалося нелегко. Після втрати кохання він поступово віддалився від світу, а його талант не отримав належного визнання за життя. Помер він у 1869 році в Борзні, у злиднях та самотності.

Але його вірші залишилися. Вони живуть у музиці, у старих книгах, у пам’яті тих, хто відчував щось подібне. Бо хто ж не знає, що таке любов і туга?

Отож, коли наступного разу почуєте народну пісню, вдумайтеся у слова. Цілком можливо, що їх написав саме Віктор Забіла – поет, який співав душею. ✨