Короткий зміст роману «Буба: мертвий сезон» Космовська
Роман “Буба: мертвий сезон” – це як сніг посеред весни: несподівано, ніяково, трохи сумно, але щиро. Барбара Космовська знову занурює нас у життя дівчинки на ім’я Буба – тендітної, дотепної й дуже справжньої.
Але цього разу сезон не святковий, а мертвий. І не лише тому, що за вікном осінь.
Буба – на старті нового етапу
Книга відкривається сценою абсолютного застою: Буба лежить у ліжку й сумує за Мілошем. Раніше це було кохання. Тепер – безглуздий біль. Вона бачить його з іншою, з “класною кралею”, як каже Йолька, і в її житті щось клацає. Перемикається. Раніше вони ходили тією самою доріжкою. Тепер – ні.
“Бубині мартенси перестали бігати колишньою, спільною доріжкою. Вони взагалі не виходили з дому”
Дівчина намагається зібрати себе докупи, та навколо все розпадається. У родині – суцільне ток-шоу: батько Павло переживає професійну кризу, мати заграє з Протеком, бабуся керує кухнею, дід зависає в чатах під ніком Блондиночка. І кожен з них, здається, живе своїм окремим серіалом.
Агата, наркотики і справжня дружба
А тепер трохи шоку: подруга Агата, з якою Буба мріяла поділитися шарлоткою, опинилася в центрі для наркозалежних. Поліція, крадені речі, лікарня. Все це звучить, як жорсткий сюжет з кримінального шоу. Але Агата – не злодійка. Вона – загублена, налякана дівчина, яку вдома бив батько, а підтримував лише коханий Пйотр (який, до речі, теж наркоман). Агата чесно зізнається:
“Я вживала наркотики. Але я не крала. Я просто втікала”
Буба не кидає подругу. Навпаки – приймає її з усім болем і темним минулим. І тут народжується справжня дружба.
Дідусь, горобинівка і Маньчаки
А тим часом дідусь Генрик купує комп’ютер і стає зіркою чатів. Але не просто чатів – романтичних. Його обраниця має нік Лавина сексу. Тільки от нюанс: вона теж виявляється чоловіком. Комічно? Ще й як. Та й справжньої трагедії в цьому немає. Просто часи такі: всі тікають у віртуальність, бо реальність – ламає.
Маньчаки – ще ті “родичі”. Вони приходять пограти в бридж, насміхаються з Павла, вихваляються покупками, замовленими через інтернет. І раптом – новина:
“У нас буде дитина!”
Не біологічна, а всиновлена. Вони брешуть у центрі, що опікуються дідусем. Але під час розмови з кураторкою Генрик вивалює всю правду: “Мене споюють, приносять пляшки, і разом граємо в карти до ранку”. Після цього шанси на всиновлення – м’яко кажучи, нульові.
Стась, або хто такий справжній друг
У класі з’являється новенький – Стась, якого всі кличуть Сиротою. Йому байдуже. Він – тиха противага всім цим крикливим драмам. Він – той, хто не лізе в душу, але завжди поруч. Він підставляє веснянки під сонце, коли інші ховаються в тіні.
Стась каже Бубі:
“Люди чіпляються до абсолютно безнадійних людей, зате не помічають поруч класних товаришів”
І от вам натяк: він – про себе. Про неоціненну простоту справжньої людської підтримки.
Картярські війни і костюм Клеменса
Увага, інтрига: у місті є бар “Малий Рисьо”, а там – шахрай Сталін. Він обдурив Клеменса й відібрав у нього весільний костюм. Буба вирішує повернути честь друга. Вона таємно грає в бридж і розносить Сталіна в пух і прах. Уночі. У барі. В оточенні підозрілих типів.
“Сталін хотів реванш, Буба вдавала, що не хоче більше грати. Але погодилася. І виграла костюм”
Здавалося б, дитяча гра. Але насправді – це акт гідності. Буба відстоює справедливість там, де інші давно махнули рукою.
Шахрайство, зрада і помста
На тлі успіхів Буби дорослі пасуть задніх. Протек виявляється шахраєм. Фільму не буде. Ксавер – хлопець Йольки й одночасно роботодавець Ольки – теж аферист, тепер сидить у тюрмі. Батьки сваряться, зникають, миряться, знову сваряться. Родинна терапія? Ні, не чули.
А Буба? Вона зібрала всіх по шматочках, повернула Клеменсові костюм, підтримала Агату, сказала Мілошу “давай залишимось друзями” й передала Сироті подушку з польським прапором, щоб той пам’ятав про дім, навіть у Штатах.
Кінець, який залишає смак
Фінал – без пафосу, але з усмішкою. Батько й дідусь ідуть на риболовлю. Агата приносить вифлеємську зірку. Йолька лишається без Ксавера, але стає спокійнішою. А Буба, як завжди, посеред усього – мов якір, мов серцевина цієї історії.
“Ми ніби йдемо разом, а все-таки поодинці”
Але більше не самотні. Бо навіть у мертвий сезон можна знайти новий сенс, нових друзів і себе.
Якщо хочете зрозуміти, що таке підліткове дорослішання на повну, не шукайте далеко. Просто відкрийте “Буба: мертвий сезон”. І приготуйтеся – буде смішно, боляче й по-справжньому.
