Мої враження від роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» П. Мирного

Деякі твори можна просто прочитати — і забути. Але «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» — не з таких. Цей роман, наче багнюка на сільській дорозі, чіпляється за думки, змушує переосмислювати, а подекуди — навіть сперечатися з автором.

Чесно кажучи, після цієї книги я ще довго не міг вирішити: Чіпка — це жертва чи вбивця? Грицько — молодець чи просто зручний для влади? Максим Ґудзь — бунтар чи звичайний бандит?

Зараз спробую пояснити, чому цей роман мене так зачепив.

Чіпка Варениченко: від хлібороба до ката

Чіпка… Спочатку він викликає співчуття. Справді, важко не жаліти хлопця, якого з самого дитинства всі вважали «не таким». Байстрюк, мати вічно зла, село вороже. Але він росте впертим, чесним, із загостреним відчуттям справедливості. І коли нарешті отримує свою землю, він ніби знаходить сенс життя.

Ось момент, який чудово передає його перші успіхи:

«Чіпці здавалося, що його нива, в котру він уклав стільки праці, – найзеленіша, найкраща».

Та цей світ не для тих, хто грає за правилами. Землю у Чіпки відбирають, чиновники сміються, а селяни відвертаються. Його знову зраджують.

І ось тут головне питання: що далі? Чесно боротися? Чи плюнути й узяти своє силою?

Чіпка вибирає друге. Але він не зупиняється. Спочатку грабежі, потім убивства, а кульмінацією стає різанина цілої сім’ї.

І тут настає момент, коли все перевертається. Ось Чіпка говорить про правду, а ось — його дружина Галя, побачивши закривавлену дитину, кричить:

«Так оце та правда?!»

І в цей момент розумієш: усе, що Чіпка виправдовував боротьбою за справедливість, насправді було його власною жорстокістю.

Співчуття до нього змінюється на відразу.

Грицько: добрий, чесний, нудний

А ось повна протилежність Чіпки — Грицько Чупруненко.

Такий собі правильний чоловік: працює, збирає гроші, будує дім, одружується. Живе чесно й спокійно.

Але, знаєте, що найдивніше? Він мене дратує.

Ні, він не робить нічого поганого. Але й нічого доброго теж. Світ навколо нього несправедливий, людей гноблять, б’ють, карають — а він мовчить. Живе за принципом: аби мене не чіпали.

Є такий момент у романі, коли Чіпка приходить до нього за допомогою, а Грицько одразу на сторожі:

«Купивши грунт, почув себе Грицько зараз іншим, немов на аршин виріс…»

Він навіть у дружбі ставить собі межі: тепер Чіпка для нього чужий. Чому? Бо той не вписується в «правильне життя».

Тому Грицько не злий і не жорстокий. Але й не герой.

Максим Ґудзь: козак чи злодій?

Ось ще один цікавий персонаж. Максим Ґудзь — людина, у якій кипить жага до свободи. Він міг би стати справжнім борцем. Але що робити, коли свободи нема?

Його забирають у солдати. Там він проходить муштру, жорстокість, несправедливість. І що? Звикає.

Він стає хижаком, який сам починає користуватися слабшими. А потім повертається додому не як герой, а як багач із темним минулим.

«Безумовно, він був меткий, як заєць, співун-реготун… Але замість сили і відваги в його серці оселилося зло.»

Максим — це людина, яку система зламала і перетворила на її ж породження.

І як результат — його донька Галя, яка росте серед розкоші, але боїться батькових грошей, бо знає, звідки вони взялися.

Трагедія суспільства, а не лише людей

Чим більше думаєш про цей роман, тим більше розумієш: це не просто історія кількох людей. Це історія суспільства, де чесна людина або гине, або ламається, або стає бездушним пристосуванцем.

• Чіпка хотів правди — і став убивцею.
• Грицько хотів спокою — і став байдужим.
• Максим хотів свободи — і став катом.

А тепер найголовніше питання: а як би вчинили ви?

В цьому й сила цієї книги. Вона не дає простих відповідей. Вона змушує думати. І це те, що робить її справді великим твором.