Переказ (скорочено) повісті «Таємний щоденник Адріана Моула» Таунсенд

Тринадцятирічний хлопець вирішив почати нове життя. Не курити, не пити, допомагати сліпим – і, головне, вести щоденник. І от що з цього вийшло. Дозвольте коротко переказати найяскравіше з цього “епосу прищів і поразок”.

Новий рік – нове життя і прищ

1981 рік. Адріан Моул – звичайний британський підліток. У перший день року він складає список добрих намірів. Але вже з перших сторінок щоденника видно, що дорослішання – це не список із галочками. Це хаос. У нього прищ, батьки сваряться, пес блює, мама зраджує тата з сусідом, а ще в школі новенька – Пандора. І вона прекрасна. На думку Адріана – “має гарне волосся і груди”.

Кохання, панки і перші удари по самооцінці

Адріан закохується в Пандору, але вона обирає його друга Найджела. Біль? Ще й який. А тут ще й сусід Лукас активно крутиться біля мами, тато мовчить, а собака хворіє. І якесь усе пішло шкереберть.

Школа не допомагає: фізрук знущається, булер Баррі Кент вибиває кишенькові гроші, вчителі ігнорують його творчість. Адріан надсилає вірші на Бі-Бі-Сі. Відповідь:

“Ваша поезія не підходить для нашого формату”.

Глухо, як у тумані.

Дружба з буркотуном і нова робота

У рамках гуртка “Добрі самаритяни” Адріана направляють до 89-річного старого – Берта Бакстера. Старий п’є, курить, матюкається, тримає собаку-вівчарку на прізвисько Штик і знущається з хлопця. Але, знаєте що? З часом вони стають друзями. І цей буркотливий комуніст виявляється чи не єдиним дорослим, якому справді є діло до Адріана.

Щоб не залежати від Баррі Кента, Адріан влаштовується розносити газети. Встає о шостій, плутає адреси, але заробляє свої перші гроші. Це важливо.

Мама їде, тато ламається, а Пандора в’їжджає у серце

Полін (мама) остаточно йде з дому. Переїздить до Лукаса. Сусіди шоковані, тато розбитий. А хлопець? Він удає, що йому байдуже, але

“дивився на бійку з вікна й вдавав печаль”.

Болить, але сказати вголос – ще страшніше.

Пандора розлучається з Найджелом. Адріан у захваті. Вони починають зустрічатися, навіть ходять разом до Берта, провідують його собаку Бутона, пишуть вірші й створюють шкільну газету “Голос юності”. Правда, її ніхто не купує. Взагалі. Окрім Баррі – йому цікаво, що про нього написали.

Бунт, червоні шкарпетки і операція

Адріан стає символом протесту. Він вдягає червоні шкарпетки – символ нонконформізму. За це його виганяють зі школи на тиждень. Разом із Пандорою вони створюють Комітет Червоних Шкарпеток. Це не жарт. Це – революція.

Але є проблема: у нього – тонзиліт. І лікарі вирішують вирізати мигдалики. Страх? Так. Він скупляє новий халат, капці й навіть пише мамі, аби та приїхала.

“Операція пройшла нормально, але я був певен, що помираю”.

Берт і Квіні, шуба і кішка, шкільна вистава

Берт Бакстер закохується у бабусю з притулку – Квіні. Вони вирішують одружитися. Зворушливо, погодьтеся. Адріан отримує запрошення на весілля. І тішиться, як дитина. Бо він, попри все, для старого – не просто волонтер, а справжній друг.

А тим часом мама повертається. І хоче піти на шкільну виставу у своїй шубі. Але шуба… у Пандори. А точніше – її кішка застелила шубою ящик для кошенят. Адріан лізе через чорний хід, щоб урятувати мамину шубу з кігтів долі. Йде в ній додому – в сніг, у рибацьких чоботах. Герой? Ще й який.

Підсумки року – прищі, велосипед, любов

На Різдво хлопець отримує омріяний велосипед. Батьки знову разом, але не факт, що надовго. Пандора дарує йому засіб для гоління – символ нового етапу. Хлопець відчуває себе дорослим. І наостанок записує:

“Я закохався, став інтелектуалом, пережив зраду, операцію і навіть прочитав “Злочин і кару”. Цього року було досить”.

Що варто запам’ятати

Ось кілька речей, які ця повість точно залишить у голові:

• Дорослішання – не поетичне зростання, а боротьба із прищами і поразками.
• Часом єдине, що тебе рятує – це пес, старий буркотун і вірші, які ніхто не читає.
• А любов? Вона починається з гарного волосся і переходить у катастрофу з шубою.

Підсумок

Цей щоденник – не просто гумор. Це точна, болюча і смішна карта підліткового життя. А ще – нагадування, що бути підлітком складно, смішно й дуже-дуже важливо. І, якщо чесно, у кожному з нас досі є трохи Адріана Моула.