План комедії «Мартин Боруля» Карпенка-Карого
Вступ
Іван Карпенко-Карий – один із найяскравіших українських драматургів XIX століття. «Мартин Боруля» (1886) – трагікомедія, яка сатирично змальовує прагнення дрібного землевласника отримати дворянство. П’єса побудована на реальних подіях із життя батька автора.
Дія перша: мрія про дворянство
- Знайомство з родиною Борулі – заможний селянин, який мріє про «панське» життя.
- Конфлікт із поміщиком Красовським, який зневажливо назвав його «бидлом».
- Судовий позов: Мартин звертається до повіреного Трандалєва за допомогою.
- Вирішується доля дітей:
- Син Степан працює канцеляристом, що тішить Мартина.
- Доньку Марисю хочуть видати за чиновника Націєвського, хоча вона любить Миколу.
Дія друга: курс на дворянство
- Гервасій Гуляницький пропонує сватати Марисю за Миколу.
- Боруля відмовляє, бо його родина скоро стане дворянами.
- Палажка (дружина Мартина) хоче дізнатися про дворянські звичаї.
- Омелько повертається з міста без коней – його обікрали, що викликає розпач Мартина.
Дія третя: дворянські порядки
- Мартин уявляє своє майбутнє: полювання, собаки, карти.
- Приїзд Націєвського – самовпевнений і манірний панок.
- Марисю змушують прийняти нареченого, але вона любить Миколу.
Дія четверта: занепад надій
- Націєвський – авантюрист:
- Вимагає велике придане.
- Боїться, що Марися вагітна, і втікає.
- Мартин у гніві – женеться за ним і б’є.
- Виявляється, що Трандалєв продав справу Красовському.
Дія п’ята: Крах ілюзій
- Суд скасовує дворянство через помилку у прізвищі (замість «Боруля» – «Беруля»).
- Степан втрачає роботу, бо закрили земський суд.
- Мартин хворіє від розчарування, але все ж вирішує видати Марисю за Миколу.
- Фінал: Боруля спалює папери та промовляє:
«Горять червоно, як кров дворянська…»
Висновок
«Мартин Боруля» – це критика прагнення «панства», відірваного від реального життя. Головний сенс: гідність визначається не титулом, а чесною працею та людяністю. Іронія долі: Мартин, який зневажав «мужиків», усе ж таки повертається до свого коріння.
