Порівняння героїв новели «Три зозулі з поклоном» Тютюнника

Григір Тютюнник створив новелу, у якій всього кілька персонажів, але кожен із них – це символ. Їхні долі переплітаються в любовному трикутнику, де немає зради, але є біль, жертовність і безмежна ніжність.

Як же відрізняються ці герої? Що їх об’єднує? Розгляньмо Михайла, Софію та Марфу – трьох зозуль, яким судилося лише крикнути у безодню почуттів…

Михайло – людина, розіп’ята між двома коханнями

Михайло – центральний персонаж, хоч і постає перед нами лише через спогади. Він уособлює тихого, доброго чоловіка, який не шукає конфліктів, а просто живе так, як велить йому доля.

Його любов до Софії – мовчазна й віддана

Він не кидає сім’ю, навіть коли відчуває сильні почуття Марфи. У своєму останньому листі з табору він пише дружині:

«Обіймаю тебе і несу на руках колиску з сином, доки й житиму…»

Це означає, що для нього сім’я – найцінніше.

Його ставлення до Марфи – біль і співчуття

Михайло знає, що Марфа його любить, але нічого не може змінити. Він не обманює, не дає марної надії. Його останній прощальний жест – це ті самі три зозулі, які він «посилає» їй із заслання:

«Соню, сходи до неї і скажи, що я послав їй три зозулі з поклоном…»

Це його спосіб сказати: «Я знаю про твої почуття. Пробач, що нічого не можу змінити».

Михайло – це людина, яка не обирає між жінками, бо його вибір давно зроблений долею.

Софія – дружина, яка розуміє все, але мовчить

Софія – жінка, яка мала б ревнувати. Вона могла б ненавидіти Марфу, злитися, боротися за чоловіка. Але вона цього не робить.

Вона розуміє Марфу, хоч і не каже про це вголос

Коли син питає, чому тітка Марфа так на нього дивиться, Софія спокійно відповідає:

«Вона любила твого тата. А ти на нього схожий…»

Уявіть лише: вона не відчуває злості! Вона бачить, що Марфа – це просто жінка, яка не винна у своїх почуттях.

Софія сильна, бо приймає свою долю

Вона не влаштовує сцен, не плаче, не скаржиться. Вона просто живе, як і раніше, не питаючи чоловіка про Марфу, не обговорюючи це з сином.

Її горе – не гірше, ніж у Марфи

Софія втратила чоловіка. Він не зрадив їй, не залишив, але його забрали. І вона залишилася з сином, якого тепер має виховати сама.  Софія – це уособлення жіночої мудрості, терпіння і спокійного болю.

Марфа – жінка, яка любить без надії

Марфа – це символ нерозділеного кохання. Вона не бореться за Михайла, не намагається розлучити його із сім’єю. Вона просто любить.

Любов для неї – це не володіння, а відчуття

Вона не просить нічого. Вона не вимагає. Вона не каже Михайлу, що хоче бути з ним. Вона просто щодня чекає біля пошти на лист, який ніколи не прийде.

«Вона стоїть без хустки, сива, пишноволоса – колись її волосся сяяло проти сонця золотим, тепер не сяє…»

Вона чекає на хоча б натяк, що він пам’ятає про неї. І вона отримує цей натяк – через ту саму фразу про три зозулі.

Вона нещасна, але не зла

Уявіть лише: вона знає, що Софія – щаслива з Михайлом. Вона знає, що не має шансів. Але вона ніколи не проклинає, не бажає зла, не чинить підлості.

Марфа – це людина, яка не може не любити, навіть якщо любов приносить тільки біль.

Що їх об’єднує?

Самотність

Усі троє героїв у якийсь момент залишаються самотніми:

• Михайло – у засланні, без сім’ї.
• Софія – без чоловіка, з дитиною на руках.
• Марфа – без надії, без коханого.

Відданість почуттям

Кожен із них не зраджує собі:

• Михайло любить Софію до останнього.
• Софія не перестає чекати на чоловіка.
• Марфа кохає, навіть не маючи шансу.

Доля, яку вони не можуть змінити

Жоден із них не має вибору. Вони живуть так, як написано згори.

Хто з них найтрагічніший?

От тут питання…

• Михайло? Він не зрадив, але його все одно забрали.
• Софія? Вона залишилася сама, не знаючи, чи повернеться чоловік.
• Марфа? Вона все життя любила людину, яка ніколи не була її.

А як вам здається? Хто з них найбільше заслуговує на співчуття? 💭