Провідні мотиви творчості О. Генрі

Чесно кажучи, коли говориш про О. Генрі, важко втриматися від усмішки. У нього кожна новела – як фокус: ти дивишся, здогадуєшся, думаєш, що зрозумів, а потім – бах!, усе не так, як ти собі уявляв.

І ось що цікаво: за цією літературною магією стоїть чітка система мотивів, яка повторюється, перетинається, грає на контрастах. Тож про що ж насправді писав О. Генрі?

Людяність понад усе ❤️

Можливо, найбільше, що цінував О. Генрі в людях, – це доброту. І це не якась там нудна моралізаторська доброта, а справжня – така, що іноді межує з дурістю, наївністю, жертовністю. Герої його творів не завжди розумні, але завжди щирі.

У “Дарах волхвів” Джим і Делла жертвують найдорожчим, щоб ощасливити одне одного. І от вам цитата, що влучає в серце:

“І з усіх, хто дарував і приймав дари, наймудрішими були ці двоє. Вони – волхви”.

Тобто навіть коли ти програєш матеріально – морально ти можеш виграти.

Іронія як спосіб виживання 😏

О. Генрі міг бути безжальним до своїх героїв. Але він ніколи не був до них жорстоким. Його іронія – не зла, а жива. Вона – як захисна реакція. Мовляв, життя абсурдне, але ми ще пожартуємо з цього.

Візьмемо “Вождя червоношкірих”. Двоє викрадачів думають швидко заробити, а натомість… самі готові доплатити, аби лише позбутися хлопця. Як вам така цитата:

“Ми заплатимо вам двісті п’ятдесят доларів, тільки заберіть його!”

Оце поворот, правда?

Маленькі люди – великі почуття 👨🍳👗

О. Генрі – це літературний захисник клерків, бідняків, праль, жебраків і дрібних службовців. Саме вони, а не королі й генерали, стають його героями.

В “Останньому листку” Бьорман, старий і нікому не потрібний художник, рятує життя молодій дівчині, намалювавши листок, що не опадає. І тут звучить цитата – символ:

“Він написав шедевр. А ціною за нього було власне життя.”

Цей мотив – людська велич у скромності – повторюється в багатьох новелах.

Любов як несподівана стихія 💘

А що, якщо я скажу, що в О. Генрі любов – це завжди несподіванка? Вона приходить не в палацах, а на зупинках, у редакціях, на фермах, у забігайлівках. І завжди – під виглядом випадковості.

У “Фараоні та хазяїні” фермер і дівчина сперечаються, сваряться, а потім – раз! – і виявляється, що вони кохають одне одного з першої зустрічі. Як вам така цитата з кульмінації:

“Ти ж не думаєш іти з цього міста, не побачивши, як ми одружимось?”

Іронічно? Так. Але й по-справжньому зворушливо.

Фінали, що перевертають усе 🔄

У цьому О. Генрі – абсолютний профі. Його “твіст” став синонімом несподіваного кінця. Всі читають, чекають чогось, а він – раз! – і кидає свою фішку. Як у покері.

У “Останньому листку” ти впевнений, що Джонсі помре. Аж тут – листок, який тримається. А це… малюнок. І тоді все змінюється.

Або у “Винахідливому романтику”, де герой допомагає жінці знайти чоловіка, який її покинув… а потім виявляється, що це був він сам.

Це ж геніально! От вам і цитата:

“Я знайшов його, мадам. І він… він такий щасливий вас побачити”.

І тут усе в душі гойдається – між здивуванням і теплом.

Основні мотиви в одному списку 🧾

• Добро без гарантії вигоди
• Іронія як світогляд
• Перемога простих людей
• Любов поза стереотипами
• Доля і випадок – як сценаристи життя
• Сміх крізь сльози
• Фінал, що змушує перечитати спочатку

Тож у чому секрет О. Генрі? 🔐

Як на мене – у щирості. Він не намагався бути глибоким. Просто був справжнім. І його мотиви – це те, що ми всі щодня проживаємо: кохаємо, сміємося, втрачаємо, допомагаємо, мріємо. Його проза – як розмова з другом, який знає життя і все одно вірить у людей.

Запитання для самоперевірки ❓

❓ Який мотив найчастіше зустрічається в новелах О. Генрі?

• Любов і доброта як вища цінність

❓ Як проявляється іронія у творі “Вождь червоношкірих”?

• Викрадачі самі платять, щоб позбутися хлопця

❓ Хто рятує Джонсі у “Останньому листку” і якою ціною?

• Художник Бьорман, ціною власного життя

❓ У чому полягає несподіваний фінал твору “Винахідливий романтик”?

• Герой сам виявляється тим чоловіком, якого жінка шукала