Скорочена біографія Анни Гавальди

Анна Гавальда – французька письменниця, яка так просто й водночас проникливо зуміла схопити душу буденності.

Дитинство під знаком змін

Що ж стосується її ранніх років, тут усе було доволі бурхливо. Анна народилася 9 грудня 1970 року у Булонь-Біянкурі, що біля Парижа. Її сімейна історія мала круті повороти: батьки розлучилися, коли їй було лише чотирнадцять. Уявіть собі – замість затишного дому вона опинилася в пансіоні. Це наче коли герой книги зненацька змінює жанр – із казки в драму.

Після школи Гавальда вступила до Сорбонни. Але не все склалося гладко – випускні іспити вона не здала. Звучить як поразка? А ось вам приклад, як вона не здалася: працювала офіціанткою, касиркою, журналісткою. І ще встигала писати – у 17 років вона вже складала перші тексти.

До речі, її перший тріумф – перемога в національному конкурсі любовних листів у 1992 році. Мало хто знає, але цей конкурс став для неї, по суті, стартовим майданчиком.

Перші кроки у літературі

Хочу поділитися цікавим фактом. Її дебютна книга “Мені б хотілось, щоби хтось мене десь чекав” вийшла у 1999 році й швидко стала сенсацією. Для довідки – збірку переклали більше ніж тридцятьма мовами.

У цій книзі Гавальда немов проводить камерні сповідальні зустрічі зі своїми героями. Один із персонажів говорить:

“Я не знаю, чи є десь на світі хтось, хто любить мене по-справжньому. Але я все одно чекаю…”

Ви тільки вдумайтесь – яка проста, а яка болісна думка.

За “Мені б хотілось…” Анна отримала престижну премію RTL, що закріпило її статус справжньої авторки-бестселерки.

Злети, падіння і знову злети

Чи відомо вам, що в 2002 році вона видала роман “Я її кохав. Я його кохала”? Там вона розкрила важку тему – кохання, яке не завжди рятує. Цікаво те, що авторка писала його в період особистих випробувань – розлучення й виховання двох дітей самотужки.

Її життя тоді нагадувало суміш жанрів – родинна драма і комедія ситуацій. Але Гавальда не ховала біль. Навпаки – перетворювала його на книжки, які читали мільйони.

Для прикладу, ось рядки з “Я її кохав. Я його кохала”:

“Ми всі іноді губимося. Ми всі колись не витримуємо і втікаємо. А потім шкодуємо про те, що не сказали важливих слів.”

Хіба не впізнаєте в цьому себе?

У 2005 році світ побачив її, мабуть, найзнаковіший роман “Просто разом”. Саме він зробив її суперзіркою французької прози. Роман настільки влучно торкнувся людських стосунків, що його тираж перевищив навіть наклад “Коду да Вінчі”.

“Просто разом” – це історія людей, які, здавалося, не мали нічого спільного, а натомість стали родиною. У книзі є така фраза:

“Ми всі тут, бо більше нікуди йти. Ми тут, бо хочемо бути разом, хоча самі цього боїмося.”

Чи вам знайоме таке відчуття?

Не лише дорослі історії

Замисліться: чимало авторів бояться писати для підлітків. А Гавальда ризикнула й створила “35 кіло надії” – про хлопчика, що не міг прилаштуватися до вимог школи й дорослих. Уявіть – книгу навіть екранізували.

Ось уривок, що точно зачепить:

“Мені здається, я занадто важкий для всіх – як валіза, яку ніхто не хоче тягнути.”

А що, якщо я скажу, що цей образ валізи став символом для багатьох підлітків, які почувалися зайвими?

Успіхи, що змінюють

Щоб краще зрозуміти масштаб її діяльності, дивіться:

• її твори перекладені більш ніж 35 мовами;
• романи не раз ставали основою кіноадаптацій (пригадайте фільм “Просто разом” із Одрі Тоту);
• вона працює й перекладачкою, адаптувала французькою англомовні твори, зокрема “Stoner” Джона Вільямса;
• у 2017 році вийшла збірка “Розділіть броню”, яка потрапила у фінал африканської літературної премії GPLA.

Дозвольте повідомити, що не кожен письменник може похвалитися такою різноманітністю творчості.

Особисті штрихи

Між іншим, зараз Гавальда живе в містечку Мелен неподалік Парижа. Щодня вона пише по кілька годин – або новели, або статті для журналу Elle. І, як каже сама Анна, найбільше щастя – це її діти Луї й Фелісіте.

А знаєте що? Її книжки часто порівнюють із фільмами про маленькі радощі життя. Може, тому, що вони вчать нас головному – інколи достатньо просто бути разом.

“Іноді ми шукаємо щастя так далеко, що забуваємо – воно сидить поряд і чекає, поки ми його помітимо.”

Трохи цифр та фактів

Ось короткий список ключових етапів її шляху:

• 1992 – перемога в конкурсі любовних листів.
• 1999 – вихід першої книги, що стала сенсацією.
• 2002 – дві важливі події: роман “Я її кохав…” і дитяча повість “35 кіло надії”.
• 2005 – грандіозний успіх роману “Просто разом”.
• 2010 – екранізація “35 кіло надії”.
• 2017 – збірка “Розділіть броню” увійшла до фіналу GPLA.

На завершення

Що б хотілось сказати? Історія Анни Гавальди – це нагадування, що шлях до серця читача часто починається з простих речей: спостереження, щирості, маленьких поразок і великих сподівань.