Скорочена біографія Джозефа Конрада
Його справжнє ім’я – Юзеф Теодор Конрад Коженьовський. Народився в Бердичеві, а став одним із головних англійських прозаїків. Як так сталося? Ось що цікаво: його життя саме по собі – роман, який легко міг би лягти в основу епічної книжки.
Хлопець із Волині, який став англійцем
Чи знали ви, що Джозеф Конрад взагалі не був носієм англійської мови? Уявіть собі – він почав вчити її вже дорослим! Народився у 1857 році на території нинішньої України. Його батько, Аполлон Коженьовський, був не просто шляхтичем з гербом Наленч, а ще й перекладачем Шекспіра та Гюго польською. Від нього Джозеф успадкував любов до книжок – і, можливо, жагу до свободи.
Дитинство хлопця було сповнене болю: заслання батьків, смерть матері, а потім і батька. Залишившись сиротою в 11 років, він потрапляє під опіку дядька Тадеуша Бобровського – саме той підтримав Конрада у прагненні вирушити в море. І це змінило все.
Моряк, який став письменником
Юзеф – ще не Джозеф – вирушає в Марсель, служить у французькому, а потім і британському флоті. Саме тоді він бере ім’я, під яким стане відомим на весь світ: Joseph Conrad. А тепер уявіть: за плечима – контрабанда зброї, змови, поїздки до Конго, спроба самогубства через нещасливе кохання… Знаєте, чим усе це закінчується?
Він сідає писати.
Творець морських глибин і людських прірв
Перша книжка “Безумство Олмайєра” з’явилася у 1895 році. І хоча її приймають тепло, багато хто сприймає Конрада як романтика екзотичних пригод. І даремно. Бо вже в 1899 році світ побачив текст, який буквально перевернув уявлення про колоніалізм, варварство і темні куточки людської психіки – “Серце темряви”.
“Я люблю запах джунглів, коли вони мовчать. І знаєте чому? Бо вони нагадують мені тишу перед вибухом – повну, глуху, лячну…”
У цьому творі, натхненному його поїздкою в Африку, капітан Марлоу шукає загадкового Курца – символа того, як легко людина може втратити себе, коли влада та ізоляція перестають мати межі. Звідси й пророчий рядок:
“Жах! Жах!” – останні слова Курца, які стали однією з найвідоміших літературних цитат XX століття.
До речі, фільм Копполи “Апокаліпсис сьогодні” – це кінематографічне переосмислення саме “Серця темряви”. Але дія перенесена в Індокитай. Пам’ятаєте капітана Вілларда, який шукає полковника Курца у джунглях? Це – Конрад, тільки в камуфляжі.
Ностромо, Сулако і… “Чужий”
Хочу поділитися ще одним спостереженням: роман “Ностромо” Конрада – не просто про боротьбу за срібло у вигаданій латиноамериканській республіці Сулако. Це ще й про те, як ідеали стираються, а герої падають, коли на кону – багатство. А тепер сюрприз: назви Ностромо і Сулако стали іменами космічних кораблів у фільмах серії “Чужий”. Як вам таке?
Шлях до визнання був довгим
І хоча Конрад написав багато – “Таємний агент”, “Лорд Джим”, “Під оком Заходу” – популярність до нього прийшла лише після 1913 року, з публікацією “Шансу”. Іронія долі: роман, який сам Конрад не вважав чимось особливим, став його наймасовішим успіхом. Але ті, хто читає не очима, а серцем, знають: справжній Конрад – там, де темрява, мовчання і совість – головні герої.
Спадщина, яку не знести бурею
Він помер 1924 року, у Кенті, Великобританія. Але залишив по собі більше, ніж просто книги. Його твори цитували Хемінгуей, Ґрем Ґрін, Берроуз. У його честь назвали площі, кораблі й навіть кімнату-музей у селі Терехове.
“Ми живемо так, як можемо. Ми мріємо про те, що не зможемо здійснити. Але правда – завжди в морі. Там, де не чути брехні, бо її забирає вітер…”
Закінчення
Що б хотілось сказати наостанок? Конрад не просто писав. Він проживав кожну сторінку. І коли ви читаєте його книжки – не дивуйтесь, якщо раптом почуєте шум вітру, запах джунглів чи крик душі, яка загубилася у темряві.
