Скорочена біографія Гомера
Окей, чесно кажучи – історія Гомера це як справжній детектив. Його ім’я знають навіть ті, хто в житті не тримав у руках Іліаду чи Одіссею. Але хто ж він, цей загадковий старий зі сліпими очима й ліричною душею? Давайте розберемося. Без сухої нудоти – тільки факти, домисли і трохи літературної магії.
Гомер – це ім’я чи легенда?
А ви знали, що ім’я Гомер може означати… “заручник”? Або ж “сліпець”? Або – тримайтеся – просто вигадка. Серйозно. Одні казали, що він був сліпим мандрівним співцем, інші – що його не існувало взагалі, а “Гомер” – це збірна назва для багатьох авторів. Як вам таке: у Давній Греції одразу сім міст твердили, що саме в них народився цей поет. Смірна, Хіос, Колофон… ну ви зрозуміли.
Дослідники сперечаються вже понад дві тисячі років. І хоча більшість погоджується, що він жив десь у VIII столітті до нашої ери, з місцем народження і смертю все ще туманно. Найчастіше згадують острів Іос, де він і помер, за легендою, через загадку, яку не зміг розгадати. Поет – програв у грі слів. Поет!
Що залишив нам Гомер?
Уявіть собі – дві поеми, написані приблизно 2700 років тому, досі цитують, читають, перекладають. Іліада та Одіссея – це не просто книжки. Це, без перебільшення, основа всієї європейської літератури. Без них не було б Вергілія, не було б Данте, не було б Шекспіра.
Одіссея – це історія про повернення додому, наповнена монстрами, магією, пригодами. А Іліада – це про війну, гнів, честь і смерть. Але не лише про це. Там усе – від міфів до психології, від етики до політики.
Дозвольте цитату з “Іліади”, яка показує весь трагізм героїчного шляху:
“Як листя, що вітер його струшує вниз на дорогу,
Інше ж дерево знову пускає нове – зеленіє, –
Так покоління людей: одне виростає, друге гине”.
От тільки задумайтесь: це писалося ще тоді, коли заліза боялися більше, ніж богів. А звучить як сучасна поезія.
Таємниця авторства: був Гомер один чи їх було багато?
Це питання не дає спокою вченим уже понад дві тисячі років. Гомерівське питання – так навіть офіційно назвали цю загадку. І знаєте що? Ніхто досі не впевнений, чи написав ці поеми один геній чи це робота багатьох рапсодів – співців, які поколіннями передавали усно ці історії, доки їх не записали.
Хтось скаже: “Та яка різниця?”. Але якщо задуматися – важлива. Бо це або одна з найграндіозніших творчих робіт однієї людини в історії, або колективна епічна праця кількох поколінь.
І от вам ще одна цікава цитата з Одіссеї, що натякає на те, як важливо слухати історії:
“Розповідь – це тінь душі,
вона веде в далечінь, де зникає біль”.
А чи справді був сліпим?
Сліпий старець з лірою – ось той образ, який найчастіше малює нам уява. Але знову ж – це не більше, ніж красива метафора. У Давній Греції сліпих співців шанували. Їм начебто були відкриті таємниці богів. А Гомер, мовляв, бачив не очима, а серцем.
Як приклад, ось уривок, який вказує на здатність автора бачити набагато більше, ніж просто фізичний світ:
“Зевс хмарогонитель поглянув на поле,
бачив, як лють Ахіллеса мов вогонь спопеляє”.
Ну скажіть – це пише людина, що не бачила світу? Чи той, хто бачив його глибше за всіх?
Що ще приписують Гомеру?
Іліада й Одіссея – це основа. Але є ще “Гомерівські гімни”, “Маргіт” – сатира, де герой настільки дурний, що не вміє ні сіяти, ні жати, ні навіть рахувати до п’яти. Дехто навіть казав, що Гомер писав “Кіпрії” – ще одну поему з троянського циклу. Але, відверто кажучи, доказів небагато. Як то кажуть: “сказали, що чув від того, хто чув”.
Як його читали?
Ось вам приклад: грецькі діти вчилися читати не за азбукою, а за Іліадою. А рапсоди – це були ніби стародавні стендапери, які виконували поеми на святах. Так, поезія тоді звучала. У буквальному сенсі.
Греки вірили, що Гомер – не просто автор. Він був як духовний орієнтир. Кожна цитата – як молитва. Вони говорили: “Починай з Гомера, завершуй Гомером”.
Цитата на підтвердження з “Одіссеї”:
“Від співця починається бенкет,
Бо пісня – це душа людського серця”.
А що з ним зараз?
Вплив Гомера не згасає. Ви бачили “Трою” з Бредом Піттом? Це – Іліада в голлівудському соусі. А “Улісс” Джеймса Джойса? Це модерністська Одіссея. Навіть українська література не залишилася осторонь – ось вам “Енеїда” Івана Котляревського – пряма пародія на Одіссею.
Мало хто знає, але в Україні є вулиці, названі на честь Гомера – наприклад, у Запоріжжі нещодавно з’явився Гомерівський провулок. Тож, як бачите, сліди старого поета досі проступають у найнесподіваніших місцях.
І насамкінець
От такий він – сліпий, безсмертний, загадковий. Гомер. Людина, яка, можливо, ніколи не існувала, але змінила хід усієї літературної історії. І, чесно кажучи, це набагато крутіше за будь-який біографічний факт.
