Скорочена біографія Жуля Верна

Уявіть собі восьмирічного хлопчика з Нанта, який ночами марить подорожами й кораблями, а вдень читає про античних героїв і будує в голові нові континенти. Звали його Жуль Верн – і він справді навчив мільйони людей бачити світ ширше, глибше, яскравіше.

Як почалося: майже втеча до Індії

Що ви робили в 11 років? А Жуль – намагався втекти з дому, щоб уплав дістатися Індії. Він таємно записався юнгою на шхуну “Коралі”, але батько встиг його зняти з корабля. “Я подорожуватиму лише в уяві”, – пообіцяв хлопець. І слово дотримав.

Трохи згодом, на вимогу родини, він вивчає право. Але, чесно кажучи, адвокат із нього був нікудишній. І сам він це розумів. Якось написав батькові:

“Я, можливо, стану хорошим письменником, але поганим адвокатом – точно”.

І таки став. Писав щороку по кілька книжок. Без відпусток. Без паніки. Без штучної драми.

Париж, голод, театр і… Дюма

У столиці він жив у крихітній квартирці, часто без обіду. Все заради мрії. Писав п’єси, знайомився з потрібними людьми, шукав себе. І знайшов – у театрі Дюма. Той дозволив поставити його водевіль “Зламані соломинки”. І от – аншлаги, визнання, перші гроші. Але найголовніше – віра в себе.

Пізніше, після зустрічі з Дюма, Верн скаже:

“Те, що він зробив для історії, я зроблю для географії!”

І таки зробив – але не лише для географії. А для всієї уяви людства.

“П’ять тижнів на повітряній кулі” – і вибух

Далі сталося знайомство з видавцем П’єром-Жулем Етцелем. Це було як знайти ту саму людину, що знає: ти – талант. Етцель одразу взяв “П’ять тижнів на повітряній кулі”, видав, запустив серію “Незвичайні подорожі” і уклав із Верном контракт: три романи щороку.

“18 жовтня 1825 року велике іспанське військове судно “Азія”…” – так починається його перше оповідання.

Далі – ще десятки початків, що стали класикою.

Ось вам невеликий список того, що він написав:

• “Діти капітана Гранта”.
• “20 000 льє під водою”.
• “Із Землі на Місяць”.
• “Плавучий острів”.
• “П’ятнадцятирічний капітан”.
• “Таємничий острів”.
• “Робур-завойовник”.

Усе це – з неймовірною точністю, деталями, математикою, географією. Він не вигадував “магію”. Він рахував траєкторії, масу пороху, тиск, хімічні реакції. Усе – до дрібниць.

“Я відправив своїх героїв на Місяць із порохом, таке може статися насправді. А де містер Веллс знайде свій “каворит”?” – написав він після прочитання фантастики Герберта Веллса.

Чи був він лише фантастом?

Ні. Він був по суті науковцем – без диплома. Дослідником – без експедицій. Вчителем – без класу. У нього не було лабораторії, але була яхта “Сен-Мішель”, на якій він двічі обходив Середземне море. А ще – сотні записників і зошитів із усіх галузей знань.
Це правда: після його смерті знайшли картотеку з понад 20 000 записів.

Цікаво те, що лише 10 із 108 його наукових передбачень так і не справдилися. Все інше – стало реальністю.

• Електричний підводний човен? Назвали “Наутілусом” – саме так, як у Верна.
• Перше аерофотографування? Його друг Надар зробив фото Парижа з повітряної кулі.
• Перший космічний вантажник ESA? Назвали “Жуль Верн”.

Як жив – і як пішов

Верн мешкав в Ам’єні, у великому будинку. Писав зранку, гуляв увечері. У 1886 році його племінник, хворий на параною, вистрілив йому в ногу. Після цього Верн майже не міг ходити. А пізніше – й бачити.

Але він не зупинився. Щороку – новий роман. Останній – “Таємниця Вільгельма Шторіца”.

“Здається, я божеволію. Я загубився серед неймовірних пригод моїх героїв. Шкодую тільки про одне: я не можу супроводжувати їх”, – написав він в одному з листів.

Що залишилось після

• Його твори перекладені більш як 4 700 разів.
• Його ім’я носять бульвар у Києві, місячний кратер і космічний корабель.
• А головне – мільйони людей усе ще читають про капітана Немо, професора Ліденброка, Філеаса Фоґґа.

Верн навчив: фантазія – це не втеча. Це шлях уперед. Це компас.

І наостанок

Пам’ятник на могилі Жуля Верна зображує його… простягнутим до неба. І хоч це лише мармур – здається, що він справді хоче дістати зірку. І, можливо, вже дістав.