Балада повернення

Вірш Андруховича – це як короткометражка, в якій кожна строфа – новий кадр. Образи чіпляють з першого рядка, ритм тримає

Коротко? Це вірш про повернення – фізичне, емоційне, екзистенційне. Але, чекайте, не поспішайте з висновками. Бо тут не про щасливе

Знаєте, іноді поезія – це не просто слова, це карта. Або навіть рентген душі. Вірш Андруховича “Балада повернення” саме такий.

Чесно кажучи, цей вірш мене трохи здивував. І трохи підкосив. А трохи – поставив на місце. Бо “Балада повернення” –

Юрій Андрухович не пише для того, щоб його цитували – він пише так, щоб після прочитаного хоч трохи боліло. Його

Юрій Андрухович не пише просто “вірші”. Він будує – цеглина за цеглиною, рядок за рядком – цілий емоційний всесвіт. І

Чи траплялося вам повертатися туди, де все рідне – і водночас чуже? Коли запах вечері знайомий, обійми теплі, а от

Що робить поезію поезією? Не тільки рими. Не лише ритм. І навіть не велика літера на початку кожного рядка. А

Уявіть собі: ти довго був у дорозі, повернувся туди, де тебе люблять і чекають. А от душа – ні. Вона

Буває, повертаєшся додому – і здається, ніби знову вдихнув себе. Але що, коли ті самі стіни вже не гріють, а